БУТИ ОДЕРЖИМИМИ, ЯК ЛЕСЯ
25 лютого виповнилося 150 років від дня народження великої української поетеси Лесі Українки
У кожного українця живе в серці ім`я цієї видатної письменниці, яка прославила нашу Україну на весь світ. Кам`янець, вшановуючи Лесю, назвав її іменем одну з центральних вулиць. І ми носимо в своїх душах щось особисте, що кожного разу знов і знов у думках повертає нас до цього імені. Приміром, мене в університеті з першого і до останнього дня називали «Мавкою»… Цей дивовижний образ щоразу виринає з пам`яті, спонукаючи згадати містичну зелень України з її буйними гаями, лісами, перелісками та лісовиками, які так майстерно змалювала поетеса, і надихає нас, поетів та письменників, також до творчості. Особисто я минулого року дописала за Лесю Українку розпочату нею поему «Перун» (поетеса встигла записати лише чотири рядки), а наш талановитий кам`янецький художник Микола Панасюк працює зараз над її величним портретом.
Ось і зараз переді мною розкритий полемічний роман у віршах «Античураїнка Леся Українка», який написав для нас подільський письменник, літературний критик, почесний член нашого міського «Українського клубу», лауреат премії імені Василя Баженова Віталій Матеуш. «У цьому романі у віршах, – одразу оповідає нам автор, – образ Лесі Українки розкривається в протиставленні її Марусі Чурай відповідно до тверження автора, що вони антиподи. Засобами епічної поезії показано на важливих фрагментах життя, як Леся Українка багато років боролася з хворобою при допомозі рідних, друзів, інших добрих людей, рятувала ближніх, допомагала їм, писала, творила, пливучи проти течії, критикувала антигуманні сторони християнства, показувала придушення України Московською імперією, виражала ідеї соціальної і української революції, в особистих стосунках була доброю і вірною тим, кого любила».
Однак письменник ставить і конкретну мету, яка вимальовується на тлі наративного методу: конвертує певні історичні події, використовуючи свій медіум – мову, ритмомелодику, сукупність зображень і саму побудову роману. Ця особливість віршування притаманна всім римованим романам Віталія Матеуша, нагадує мені лірницькі пісні, які складали колись лірники та сліпі кобзарі, а деталізація хронологічних дат надає йому специфіки історичного літопису. Автор, крок за кроком, вводить усіх нас у свою поетичну подорож, відштовхуючись від дат і подій, імен, географічних назв тих місцин, які були важливими у житті Лесі.
Від початку автор знайомить нас з родинами Косачів та Драгоманових, оповідає про їхнє давнє шляхетне походження, про появу на світ у 1871 році їхньої другої дитини – Люсі, як любовно називали її домашні.
Роман складається з восьми частин, у ньому є пролог і епілог. Сама назва викликає у нас запитання: чому античураїнка? І одразу в «Пролозі» йде співставлення світлого кохання Лесі з егоїстичним та небезпечним Марусі Чурай, котра, згідно з історичними відомостями, отруїла Гриця, омертвила («Як не для мене, то хай ні для кого не буде»). Лесине ж кохання гідне прикладу, є високим ідеалом…
Ведучи свою розповідь у строгій хронологічній послідовності (тепер можна сміливо вивчати біографію письменниці за цим романом!), автор згадує десятки назв місць і міст, пов`язаних з перебуванням у них Лесі Українки: Новогорад-Волинський, Колодяжне, Київ, Львів, Вижниця, Чернівці, Італія, Єгипет… Поряд з цим перед нами поступово розкривається і квітка палкої творчості великої поетеси, її майстерня творіння, зокрема її праці над драмами «Блакитна троянда», «Камінний господар», поемами «Давня казка», «Одержима» та багатьма іншими. Остання була нею написана за одну ніч біля коханого Мержинського, який умирав у неї на руках…
І знов перед нами унікальний письменник-дослідник, який ставить, як завжди, перед собою та й читачами ряд запитань, постійно шукаючи десь відповіді: ким же є цей улюбленець Лесі, Мержинський? «Марксист, соціал-демократ? Чи він любив рідну мову свою білоруську? Чи він любив Білорусії літературу?». І далі наполегливо продовжує запитувати: «Чи рятував Білорусію бідний Мержинський? Чи навпаки, убивав її словом московським?».
У романі згадується про зустрічі Лесі Українки з багатьма відомими для нас особистостями, зокрема, з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Іваном Трушем, Ольгою Кобилянською, Агатангелом Кримським, Климентом Квіткою. Саме останній розділ роману відведено споетизованій любові та співпраці подружжя Лесі Українки та Климента Квітки.
Роман у віршах Віталія Матеуша заслуговує на вивчення його у наших школах для більшого ознайомлення з біографією видатної поетеси. Адже автор не пропустив жодної важливої події з її життя, це – наче поетична хронологія, яка є свого роду поетичним реквієм пам`яті. Крім того, наприкінці цього видання (а це вже у нього сота книга!) Віталій Матеуш подає статтю, в якій розповідає про своє захоплення колекціонуванням, і що у його колекції є вже 7956 пронумерованих листівок, з них представляють українську літературу понад 1250. 23 листівки пов`язані з Лесею Українкою. Це – портрети, пам`ятники, музеї, об`єкти, герої творів, цитати з її творів.
Леся Українка стояла біля витоків формування і сама брала найактивнішу участь у роботі «Українського клубу», який діяв активно і в Кам`янці-Подільському сто років тому. І сьогодні міська організація Всеукраїнського громадського об`єднання «Український клуб» продовжує свою працю у кращих традиціях минулого.
Юлія ЯВОРСЬКА-ЛИСКУН, голова міської організації ВГО «Український клуб», член НСЖУ, НСКУ.
Автор:
admin
