Супрунківці
ДЖЕРЕЛА ЖИТТЯ НЕ МІЛІЮТЬ
Листоноша із Супрунковець добре знає, що запізнись вона з доставкою «Краю Кам’янецького» Євгені Кирилівні РОЗУМНЯК, передплатниця буде вкрай засмучена, бо зазвичай читає газету, як то мовиться, від буковки до буковки. Своїй «районці» зберігає вірність змолоду. Нещодавно з 85-річним ювілеєм її вітали діти Валентин і Тетяна, шестеро внуків (Лілія, Вадим,
Я плакала за чужих дітей
У сільського жителя день минає досить швидко. Зі світанком встає, а там вже, дивись, сонце опускається за обрій. У постійному русі й Ганна Шиманська з с.Супрунківці. Поки обійде свою корівку, курочок, шмат городу, то й не зглянеться, як вечоріє надворі. Працювати на землі життя й навчило, й змусило. Спочатку
Яма на ямі, або Чим Супрунківці завинили дорожникам
Жителі Супрунковець ніби беруть участь у марафоні, коли їдуть до адміністративного центру ОТГ. До Гуменець прямий автобус не курсує, тож мають робити цілий крюк: спочатку прямувати до міста, далі повертати назад у громаду, але вже іншим транспортом. Та навіть такі маневри не страшні супрунківчанам, бояться вони одного – залишитися
Супрунковецька «Криниченька» поєднує століття
Народна пісня – то не просто слова і мелодія. То якесь глибинно-мудре, чисте й правдиве творіння, що віками хвилює, зачаровує кожного, хто любить пісні, слухає їх, співає і, що найголовніше – береже й передає наступним поколінням. «Українська пісня! Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду
У селі Супрунківці, що на Кам’янеччині, проживає майстриня-вишивальниця
Мальовничий куточок села… Не втомлюємося милуватися чарівністю, незайманою красою берегів річечки Гниловідки, яка тихенько, смиренно несе свою живлющу водицю. Куди несе? Кажуть, далеко-далеко звідси, аж десь до Дністра. І так багато літ. Річка тече, забирає із собою співи солов’їв, що витьохкують у кучерявих вербах, відлуння пісень, що линуть з
