Супрунківці
Листоноша із Супрунковець добре знає, що запізнись вона з доставкою «Краю Кам’янецького» Євгені Кирилівні РОЗУМНЯК, передплатниця буде вкрай засмучена, бо зазвичай читає газету, як то мовиться, від буковки до буковки. Своїй «районці» зберігає вірність змолоду. Нещодавно з 85-річним ювілеєм її вітали діти Валентин і Тетяна, шестеро внуків (Лілія, Вадим,
У сільського жителя день минає досить швидко. Зі світанком встає, а там вже, дивись, сонце опускається за обрій. У постійному русі й Ганна Шиманська з с.Супрунківці. Поки обійде свою корівку, курочок, шмат городу, то й не зглянеться, як вечоріє надворі. Працювати на землі життя й навчило, й змусило. Спочатку
Жителі Супрунковець ніби беруть участь у марафоні, коли їдуть до адміністративного центру ОТГ. До Гуменець прямий автобус не курсує, тож мають робити цілий крюк: спочатку прямувати до міста, далі повертати назад у громаду, але вже іншим транспортом. Та навіть такі маневри не страшні супрунківчанам, бояться вони одного – залишитися
Народна пісня – то не просто слова і мелодія. То якесь глибинно-мудре, чисте й правдиве творіння, що віками хвилює, зачаровує кожного, хто любить пісні, слухає їх, співає і, що найголовніше – береже й передає наступним поколінням. «Українська пісня! Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду
Мальовничий куточок села… Не втомлюємося милуватися чарівністю, незайманою красою берегів річечки Гниловідки, яка тихенько, смиренно несе свою живлющу водицю. Куди несе? Кажуть, далеко-далеко звідси, аж десь до Дністра. І так багато літ. Річка тече, забирає із собою співи солов’їв, що витьохкують у кучерявих вербах, відлуння пісень, що линуть з