Друга світова війна
НЕНАВИСНА, ГИДКА ЛОБОДА
З роками мешканка Колодіївки Ольга Миколаївна ДАНИЛЬЧУК бачить усе гірше й гірше. А щоби улюблений «Край Кам’янецький» передивитись, лупу собі придбала – окуляри не допомагають. – Та куди Вам читати – сваряться рідні, – відпочили б! Відклавши вбік газету, замислиться, пильно вдивляючись у далечінь, де перед нею десятиліття за
ІШОВ СОЛДАТ НА ВІЙНУ…
Неймовірно важкий перший рік Другої світової війни. Радянські війська, не витримуючи ворожого наступу, залишали свої позиції. Ще досить довгою і важкою була дорога до перемоги над загарбниками. То був буремний 1941 рік. На околиці села Безнісківці (тепер Абрикосівка) колгоспники закладали полезахисну смугу. Садили молоденькі дубки і ялини. У тому
ТРИ КРОКИ ВПЕРЕД
У розбитих, неопалюваних казармах у лютому місяці, де доводилось ночувати просто на цементній підлозі, без матраців чи бодай якоїсь на гірший випадок соломи – хлопцям порядком набридли невизначеність й очікування невідомо чого. І ось нарешті їх вишикували на плацу. Офіцери в льотній формі прискіпливо вдивлялися в новобранців. Дійшла черга
Їй було лише вісімнадцять…
Згадуючи про Другу світову війну, ми зазвичай говоримо про чоловіків. Але скільки жінок у часи лихоліття теж одягли солдатські шинелі! Їх можна було зустріти всюди: в окопах – снайперами, на аеродромах – пілотами, на вогневих позиціях – мінометницями, а ще на полі бою, в госпіталях – медсестрами, лікарями… Наша
