«У ЛАБІРИНТАХ ЧАСУ» СЛАВІНОЇ
3 квітня у Виставковій залі Кам’янець-Подільского державного історичного музею-заповідника відкрилась персональна виставка живопису Аврори-Маруссії СЛАВІНОЇ «В лабіринтах часу».
Для Марини Тимчук, яка працює під псевдонімом Аврора-Маруссія Славіна, презентована виставка стала дебютною. Родом Марина Володимирівна із Якутії, але життя склалось так, що вона неодноразово змінювала місце проживання – спочатку вона із батьками переїхала на батьківщину тата, а згодом доля подарувала мисткині чоловіка-військового. Росія, Білорусь, Україна – така її географія життя.
З 1997 року Аврора-Маруссія разом із сім’єю переїхала до Кам’янця-Подільського. У місті над Смотричем вона закінчила училище культури, а потім – Національну Київську Академію із управління кадрами культури та мистецтва. Працювала у міській дитячій школі мистецтв, була одним із організаторів клубу поезії «Ліра» та творчого молодіжного об’єднання «Іліада». Приймала активну участь у житті міста. Її поезія звучала на радіо та телебаченні, друкувалась у газетах та журналах. Окрім поетичних творів, Марина – авторка ще й низки прозових. У 2014 році переїхала на Тернопільщину. Наразі проживає в Мельниці-Подільській. Виховує онука, займається живописом.
З її виставкою глядач мав би познайомитись значно раніше, але COVID-19 неодноразово вносив свої корективи. Та, все ж таки, полотна презентовані. «Від Оранжевого до Зеленого», «Паралельні світи», «Смотрич. Кам’янець. Липень», «Захід в сосновому лісі», «Портал святого Валентина», «Моя Атлантида», «Свято граната в Гойчаї», «Ловець часу», «Назад в майбутнє», «Джазова композиція», «Пробудження», «Переїзди-перельоти. Швидкість», «Обличчя Третьої Світової», «Зимовий сон», «Китай. Ухань. Спалах», «Пісня Африки», «Зима. Вид з вікна», «Тріумфальний хід. Пандемія», «Доторкнутися до неба», «Вечірній блюз», «Veni vera somnia» – саме ці роботи мисткині сформували «У лабіринтах часу».
– Відкриття виставки для художника – це непростий, дуже відповідальний момент життя. Тому надзвичайно порадувало те, що, незважаючи на нинішню складну ситуацію в світі (маю на увазі пандемію), захід пройшов на високій позитивній ноті. – зізнається Аврора-Маруссія. – За це, звісно, вдячна спіробітникам Виставкової зали. Також хочеться подякувати гостям моєї виставки – за чудовий настрій, за той час, який вони подарували мені, за квіти і посмішки, за блиск в очах, з яким вони розглядали мої картини. Низький уклін всім, хто брав участь у цьому важливому для мене дні.
Не секрет, що в будь-якій персональній виставці всі картини майстра мають свою цінність. Адже, щоб дійти до персоналії, повинно пройти чимало часу становлення техніки, а з цим – зроблено помилок, набуто надбань і, врешті-решт, вихід на свій авангард серед інших його варіантів. Проте як би там не було, а в будь-якій виставці кожен виокремить для себе кілька найкращих робіт.
Ми ж наразі хочемо звернути увагу на «Обличчя Третьої Світової». Картина виділяється серед інших не тільки своїм стилем, а й впливом на глядача. Ті очі, що на полотні, повні невимовного смутку, болі та печалі. В них німе запитання, безодня страху. І розглядаючи її, розумієш, відчуваєш: «А це ж може статися!». Також для нас особливими стали і «Ловець часу», і «Пісня Африки», «Зимовий сон», «Смотрич. Кам’янець. Липень».
Взагалі художні полотна можна сприймати як музику. Хтось, наприклад, намагається подумки екранізувати її, як це роблять у своїх відеороботах кліпмейкери. А хтось ту лавину звуків і складену з них мелодію, не задумуючись, просто поглинає як пахощі весняного вітру, і відчуває резонанс тієї феєрії на струнах своєї душі. Подібне сприйняття мистецтва відбувається і під час огляду виставки Аврори-Маруссії.
Так, серед них багато абстракцій, але це не змінює ситуації. Бо кожен у тих мазках, колах, хитро сплетених лініях, польоті фантазії авторки зможе побачити щось своє, відчути свою ноту, скласти власну мелодію. Дати персональну назву роботам, бо навряд чи все побачене можна вмістити в уже зазначені…
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, Володимир ЗАСЛАВСЬКИЙ.
Автор:
admin
