Шанс на визнання

Є у мене така підозра, що Саша сподівався на те, що кореспондент або забуде про домовлену зустріч, або зосередиться на інших, більш нагальних, справах. Звісно ж, це жарт, але в кожному з них, як відомо, є часточка реальності: скромність Олександра трішки зашкалює.
Мало хто здогадався б, що в цьому тихому, непримітному дворику в середмісті, де ще, здається, донедавна мешканці комунального житла опалювали грубки дровами й вугіллям, виріс багаторазовий чемпіон Європи, чемпіон і призер змагань з армреслінгу в Нью-Йорку Олександр МЄДВЄДЄВ.
– Пізнувато я зайнявся цим, – розповідає мій співбесідник, – але так уже вийшло, і якби не Сергій Власов…
Цей тренер з’явивися у житті чотирнадцятилітнього Сашка, який відпочивав тоді в одному з дитячих літніх таборів. Якось хлопчаки підтягувалися на турніку. Сашко, який нібито і непогано робив це вдома, показав цього разу невтішний результат. «Балуєшся сигаретами? – одразу вирахував тренер. – Кидай це зілля і приходь до мене у вересні на вільну боротьбу». І хто понавигадував байки про те, що кинути палити неможливо просто так. І пігулки всілякі телереклама наполегливо пропонує «підсівшим» на тютюнову забаву, та й ескулапи беруться позбавляти «нещасних» від цієї залежності.
Добре, що Саша тоді про це не знав, тож після безславного підтягування легко і назавжди залишив паління. Мама дивувалася й одночасно раділа: «Молодець, що спортом зайнявся, учись захищати себе, бо ж батька нема».
Вже перед армією Саша став кандидатом у майстри спорту.
Численні турніри, перемоги – все налаштовувало до перспективного зросту. Щоправда, невдовзі після служби одружився. Сім’я, різні турботи, втім, тренувань не полишав.
Заробляючи на родину, Олександр до якої тільки роботи не брався: електрика, зварювання, будівництво, водіння… Виїжджав і за кордон, як мільйони співвітчизників.

Усе вирішив Його величність випадок. Привіз якось до Болгарії вантаж і потрапив на змагання з армреслінгу.
– От що мені потрібно, – загорівся, – це ж так цікаво…
Тож дебют Олександра Мєдвєдєва в цьому (на жаль, поки що не олімпійському) виді спорту відбувся саме тут. І треба відзначити – вдалий, адже нікому невідомий спортсмен з України став призером.
Коли «залізна завіса» після розвалу СРСР впала, для тих, хто не боїться змін, будь-якої праці, не чекає «милості від природи,» відкрилися нові можливості.
От і герой нашого нарису, звичайний кам’янчанин став, можна сказати, громадянином світу, прославивши своїми здобутками Батьківщину.
Впевнена, що прочитавши ці рядки, Олександр зітхне: «Ох, уже ці журналісти – обов’язково їм треба спорудити п’єдестал».
Хоча ніякого перебільшення насправді нема, бо ж Олександр Мєдвєдєв дійсно здобув 2 місце на чемпіонаті Європи з армреслінгу в Росії та Туреччині, у Греції став чемпіоном Європи з правої та лівої рук. На таких же турнірах посідав першу, другу й третю сходинки у США.
Самородок, скаже читач, хоча Саша пояснив би інакше: «По-перше, це щоденний важкий труд. Суворий режим сну, відновлювання, харчування (потрібні протеїни, певні амінокислоти, вітаміни, що коштує дуже недешево), а ще відмова від багатьох «мирських утіх», оволодіння сучасними методиками тренувань…».
Наразі, коли ми говоримо з Олександром про це, я ніяк не можу уявити собі розмір гаманця чемпіона Мєдвєдєва, бо ж кожна поїздка на змагання такого масштабу, участь у них оплачується самим же спортсменом. Є така інформація, що вітчизняна федерація з армреслінгу може компенсувати деякі витрати, та Олександр не потрапляв ще в число цих щасливчиків.
Отже, читач здогадується, що чемпіону доводиться заробляти на все це самому. Так, проживши, до прикладу, сім років у Нью-Йорку та отримавши там вісім нагород з чемпіонатів, змушений був працювати і вантажником, і будівельником, і різноробочим (список можна продовжити) по 12, 14, 18 годин на добу. Бувало, й на квартиру не повертався. А сенс? На чотири – п’ять годин? Отож улаштовувався на нічліг неподалік робочого місця. До слова, щоб обладнати гараж (тренувальний простір) залізяччям (тренажерами), потрібно неабияку «копійочку» вкласти, враховуючи нинішні ціни на метал. Та це не зупиняє Олександра, тим більше, що виготовляє їх власноруч…
Незабаром чемпіонат світу з армреслінгу в Румунії.
– Сподіваюся на перемогу, – ділиться Саша.
– По вірі тобі й дано буде, – цитую у відповідь Біблію.
– Воно так, – погоджується чемпіон, – але віру ще й діями підсилювати слід.
Розумію, що ця сила-силенна медалей, кубків Олександра – результат неймовірних зусиль тіла й духу відданої своїй справі людини.
Цікавлюся, чи є в армреслінгу жінки.
– Еге ж, – посміхається Саша, – ще й які! Он дружина мого американського друга Саша Озерова може запросто «здолати» команду зі ста мужиків.
– Вступали з нею у двобій з інтересу?
– Було. При всій повазі до неї не поступився.
– Сашо, Ви прожили в одній країні сім років, в іншій теж сім. У Штатах – такий же термін, повернувшись сюди, помітили якусь відмінність?
– Дивує, що на кожному стовпі, кроці – пропозиції про кредит, запрошують до «зашморгу». Людина має працювати, а не існувати в борг…
Пробігають старим кам’янецьким двориком хлопчики – Сашині сусіди, яких він хотів би бачити в спорті, щоб ставали не тільки фізично міцнішими, а й упевненими в собі, здатними здолати будь-які труднощі.
– Мене он Сергій Власов, – згадує знову першого наставника – з вулиці забрав. Хочеться, щоби в цих дітей було гарне майбутнє.
– Олександре, а якби все спочатку?
– Все повторилося б. У такий спосіб хотів би прожити ще раз.
Найближчі друзі Саші знають: якщо його нема на роботі чи в спортивній залі, значить, шукай в шаховому клубі. Це його давнє захоплення – посидіти, поміркувати над ситуацією, що склалась на дошці (а вона часом нагадує життєву), ну, і над шляхами, котрі ведуть до перемоги. Переважно над собою.
Власне, ця звичка й допомогла Олександру Мєдвєдєву не загубитися у хитросплетіннях долі, отримавши не один шанс на визнання.
Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах