Суспільство
ЗАВЖДИ ХОТІВ СТАТИ ЗАХИСНИКОМ
І знову втрати – під Ізюмом загинув кам’янчанин, підполковник служби цивільного захисту, командир піротехнічного підрозділу Сергій ГОЦУЛЯК. У 42-річного воїна залишилася родина – дружина, донька. Переживають нині трагедію й батьки захисника України, сестра… Служба в цій сім’ї була свого роду традицією: батько Сергія Гоцуляка – професійний військовий, пройшов Афган,
НАЙМІЦНІШЕ, ЩО ТРИМАЄ НА ВІЙНІ, – ЦЕ БОЙОВЕ БРАТЕРСТВО
Початок широкомасштабної війни росії проти України викликав небувалий підйом патріотизму в українському суспільстві. До лав Збройних Сил України йшли добровольцями ті, хто раніше навіть не уявляв себе в ролі військового. Вони не могли залишитись осторонь, коли рідний край виявився в небезпеці. Є й такі, що багато років прожили за
ВСЕ ОДНО ПРОРВЕМОСЯ!
В останній день року в Соледарі загинув майор інженерних військ Аркадій МУЛЯР. Ті, хто добре знав його, просто не могли повірити в це, адже Аркадій Васильович був професійним військовим із величезним бойовим досвідом (ще з 2014 року боронив кордони України на сході). 311 днів майор Муляр провів у місцях
Я МАЮ ВОЮВАТИ ЗА ВАС УСІХ
Знову повторюсь, що гинуть найкращі – і це насправді не якась чергова фраза. Руслан БОДНАРЕНКО, уродженець с.Вітківці, був саме з таких. Син лікаря, котрий після Чорнобиля, набравшись смертоносних берів, пішов із життя у сорок сім. Після закінчення школи Руслан проходив строкову, деякий час після того служив у державному кримінально-виконавчому
БУВ ДЛЯ КОЖНОГО ВЗІРЦЕМ
Не про всяку людину можна сказати: «Я мав честь з ним служити». А про загиблого сержанта (старшину за посадою) інженерної бригади Олександра ШВЕЦЯ так відгукується багато людей. Це був професіонал високого класу, що особливо цінується у саперних підрозділах. «Йому було лише 45, – згадує його побратим, старший солдат Сергій,
ІНАКШЕ ВЧИНИТИ НЕ МІГ
Ще восьмого грудня він завітав до рідної домівки, а 23-го місто проводжало Віктора МАМЧУКА в останню путь. Серед тих, хто прийшов попрощатися з 33-річним бійцем ЗСУ, оператором групи 2-го загону однієї з військових частин, старшим матросом було немало чоловіків, які не могли стримати сліз… «Він був, – згадує учителька
Є ВЖЕ В ЛИСОГІРЦІ ФУТБОЛЬНЕ ПОЛЕ, БУДЕ Й СПОРТМАЙДАНЧИК
Взялися разом і зробили. Так було прийнято в нас, українців, віддавна. Не чекати, коли хтось за тебе все вирішить, а самим, зі своїми побратимами і посестрами працювати над покращенням свого життя. Не дивлячись на всі історичні перипетії, ця традиція в нас збереглась і донині. Так, у мальовничому селі Лисогірка
КОЖНОМУ НАТХНЕННЯ У СПРАВІ МИЛОСЕРДЯ
Якби нам захотілося наразі дізнатися, скільки волонтерів чи просто людей, які надавали одноразову допомогу, налічує благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» (засновник А.В. Ковальський), це було би неможливим: все одно, що перевести слово «добро» в кілограми, кілокалорії чи гігабайти, до прикладу. Тут звикли до того, що будь-якого
КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ…
Здавалося, що все одразу пішло якось не так, не за планом – це коли напередодні Дня людей з особливими потребами до Довжоцького будинку-інтернату вчергове завітав знаний у нашому регіоні народний хор «Вечірні зорі». Артисти ще тільки переодягалися, як раптом неподалік почувся спів – та не якийсь собі такий нескладний,
КОЖНИЙ ПУНКТИК – У ВАШУ КАРМУ
Як ще айфон Оксани ДІДИЧ терпить свою господарку – незрозуміло, бо вщент забитий номерами, повідомленнями, інформацією. Утім, важливими про тих, кому терміново потрібна допомога, й тих, хто може надати її. Адже Оксана Анатоліївна з того роду-племені, без якого нині неможливо обійтися. На волонтерів уся надія, вони в наш непростий
