«АТАМАНШІ ЗІНІ» – 70! ХТО ПОВІРИТЬ?

Для когось ця жінка – непідступна фортеця, цілеспрямована й наполеглива «атаманша», «залізна Зіна». Хтось затихає лише від одного її слова, здригається від суворого погляду. Проте кожен, як старий, так і малий, поважає Зінаїду Іванівну САФРОНЮК (дівоче прізвище – Бублик, – прим.). Це й недивно, адже вона 30 з гаком років очолювала Гринчуцьку сільську раду, по-хазяйськи дбала про громаду Бабшина, Малиновець та Гринчука. А до цього ще й 15 років працювала агрономом у с.Сокіл. Проте доля жінки, яка родом із Сумщини, була зовсім не солодкою. Будучи наймолодшою серед 8 дітей у сім’ї, вже в 16 років норовлива дівчина покинула батьківський дім і подалася на Хмельниччину будувати самостійне життя і підкорювати сільське господарство. З висоти прожитих років Зінаїда Іванівна впевнено стверджує, що і те, й інше їй вдалося.

У 22 роки вона вийшла заміж за завидного жениха з Бабшина, бухгалтера Гринчуцької сільради Григорія Дмитровича Сафронюка. Згодом у молодого подружжя народилося двійко бажаних діток – син Григорій та донечка Олена. Збудували свій дім. Як годиться, завели велике господарство. Загаздували… За роботою на керівних посадах час мчав невблаганно. Схаменулися, а на порозі – вже й осінь життя… Діти повиростали, вже зі своїми сім’ями приїздять до теплого батьківського дому. Тішаться, вже тепер на пенсії, дідусь Григорій і бабуся Зіна своїми гамірливими онуками, які так і щебечуть-лепочуть на подвір’ї отчого дому…

У переддень 70-ліття Зінаїди Іванівни, яке вона відзначатиме 22 липня, ми поспілкувалися з ювіляркою. І поцікавилися, зокрема, як живеться сильній жінці без керма влади, в яке русло вона направила свою юнацьку енергію і заповзятість. А також розпитали про те, чого не можна було питати в неї ще років зо п’ять тому…

Подробиці інтерв’ю з ювіляркою читайте у газеті “Край Кам’янецький” від 21.07.2017 р.

Поділитися в соціальних мережах