Єдиний вихід — звернутися до суду
Друзі, знайомі й навіть юристи, з якими спілкувався Олександр Андрійчук, не раз радили йому покинути займатися цією справою. Мовляв, якщо за стільки років не вдалося добитися правди, то хай все залишається, як і було. Але він, колишній військовий, учасник бойових дій, голова ветеранської організації Рудської сільської ради, людина міцна духом, не звик кидати розпочате на півдорозі та поступатися своїми принципами. В пошуках вирішення важливої й болісної для себе проблеми Олександр Маркович прийшов до нас у редакцію.
Ця історія розпочалася далекого вже 1970 року, коли Олександр Андрійчук придбав собі хатину в селі Руда та разом із нею 37 соток городу. В сільській раді оформив всі необхідні документи. Тоді він служив у саперному батальйоні, що дислокувався поблизу, тож не жив постійно в своїй новій оселі, а навідувався туди, коли була така можливість. Так тривало до 1982 року, коли він вийшов на пенсію і поселився у придбаному будинку.
— Ось тоді й з’ясувалося, що сусіди зайняли 4 сотки мого городу. Це чітко видно на плані забудови, який мені виготовили 1974 року, коли я збирався зводити нову хату. Я декілька разів звертався до сільської ради, а вони прийдуть, проведуть якісь заміри — й усе, – розповідає Олександр Маркович. – Я навіть написав листа з проханням допомогти до Верховної Ради України, але його звідти перенаправили в тодішній райком партії. Тож до мене приїхала комісія з Кам’янця-Подільського із землеміром і представником районної влади, знову щось міряли й знову безрезультатно. Сказали на словах, що сусіди дійсно захопили 4 сотки ділової землі, яка належить мені, — та по всьому. Звертався я й до всіх попередніх сільських голів. Щоправда, якось прийшли представники земельної комісії, вирівняли межу, як вона має бути, встановили кілки, то сусіди ті мітки повикидали й навіть не думають повертати належну мені землю.
Судячи зі сказаного, чоловік уже пройшов чимало інстанцій та використав мало не всі методи для вирішення своєї проблеми — встановлення меж земельної ділянки з суміжним користувачем — так це звучить офіційно. Про це свідчить чималий стосик паперів зі зверненнями та відповідями на них різноманітних служб, які Олександр Маркович продемонстрував нам. Серед іншого ми побачили й рішення Рудської сільської ради від 8 червня 1993 р. №5 про передачу Олександру Андрійчуку в приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та надвірних споруд площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства — 0,12 га.
— Насправді ж я маю приватизованих лише 25 соток землі. Щодо інших 12 соток, то 8 з них — мочарі, а ще 4 — це саме та частина землі, яку захопили сусіди, — каже Олександр Маркович.
У роз’ясненні на запит Олександра Андрійчука до відділу Держземагентства в Кам’янець-Подільському районі, датованому 2014 роком, зокрема йдеться:«Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержанням громадянами правил добросусідства.
Отже, цей спір повинен розглядатися сільською радою, в якій створена земельна комісія, і ця комісія повинна надавати необхідні роз’яснення та рекомендації стосовно суміжності меж земельних ділянок та правил добросусідства.
У разі недосягнення згоди або непогодження з рішенням комісії, спір вирішується виключно в судовому порядку».
А ось що зазначається у відповіді Рудської сільської ради на заяву Олександра Андрійчука від 23.05.2015 р.: «…після обмірів земельної ділянки встановлено, що фактична площа земельної ділянки не відповідає плану забудови земельної ділянки… Також повідомляємо, що гр.В. (сусідка, – авт.) відмовилася від встановлення межових знаків між вашими земельними ділянками згідно з планом забудови земельної ділянки. …У випадку незгоди з рішенням органу місцевого самоврядування Ви маєте право відстоювати свої права в суді».
Не має бажання Олександр Маркович доводити справу до суду. Бо ж з людьми хочеться по-людськи…
— Нещодавно під час сесії сільської ради я звернувся до місцевих депутатів, аби прислали земельну комісію, яка б встановила межі моєї ділянки. Минуло вже кілька тижнів, проте ніхто так і не з’явився, — говорить Олександр Маркович.
Ми звернулися до Рудського сільського голови Тетяни Криворучко, аби дізнатися, якою є ситуація на сьогоднішній день. Ось як вона прокоментувала цю справу:
— Дійсно, Олександр Маркович є власником будинку в селі Руда, який він придбав на підставі договору купівлі-продажу. Рішенням сесії Рудської сільської ради від 8 червня 1993 р. №5 Олександру Андрійчуку було передано земельні ділянки площею 0,25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку) та площею 0,12 га (для ведення особистого селянського господарства). Слід зазначити, що відповідно до норм цивільного кодексу України, виникнення права власності в особи відбувається після державної реєстрації права на нерухоме майно. Олександр Маркович провів державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, попередньо звернувшись в організацію, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт для виготовлення технічної документації на зазначену земельну ділянку. Аналогічним шляхом Олександр Маркович повинен здійснити оформлення земельної ділянки площею 0,12 га, яка йому передана для ведення особистого селянського господарства. При цьому, у випадку неможливості погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами або самовільного захоплення частини земельної ділянки, Олександру Андрійчуку необхідно буде звертатись за захистом своїх прав до суду.
Наталя КАМІНСЬКА.
Автор:
Лічкевич Юлія
