02.05.2024
Шановні поціновувачі сучасної української прози, сьогодні ми продовжуємо рубрику «Пропонуємо прочитати», яку газета «Край Кам'янецький» започаткувала напередодні повномасштабного вторгнення, і
Читати
02.05.2024
Знайомтеся, заступник начальника центру розмінування з морально-психологічного забезпечення майор Денис. За фахом – історик. У ЗСУ – з 2017-го.
– У
Читати
26.04.2024
26 квітня минає вже 38 років з тієї страшної ночі, коли аварія на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції спричинила найбільшу
Читати
29.02.2024
Захищаючи рідну землю від підступного терориста-агресора, переходять із земного до небесного строю найкращі діти України, золотими літерами назавжди вкарбувавши свої
Читати
29.02.2024
До 100-річчя мудрого керівника, патріота, прекрасної людини
Один з видатних просвітителів, оратор, політик, письменник Вашингтон Букер відзначав: «Колиска особистого успіху в
Читати
22.02.2024
24 лютого виповнюється два роки, як росія повномасштабно вдерлася в Україну. Військовослужбовці не шкодують себе, відстоюючи територіальну цілісність України. І
Читати
15.02.2024
Нещодавно в соцмережах з'явилася інформація, що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) стосовно міського голови Кам'янця-Подільського Михайла Посітка склало
Читати
15.02.2024
8 лютого місто зібралося, щоб вшанувати пам'ять воїна В'ячеслава ПОПОВА, який загинув у боротьбі за свободу та незалежність нашої країни
Читати
Продовжується злободенна тема якості масла вже нам відомої фірми «Вівальді Д» – постачальника продукції в ДНЗ та школи міста. В черговий раз з цього приводу влада організувала пресконференцію, на якій була представлена широка громадськість (батьки, журналісти, депутати і мерія, представники санітарної служби та просто небайдужі громадяни). До слова, зауважу,
У сільського жителя день минає досить швидко. Зі світанком встає, а там вже, дивись, сонце опускається за обрій. У постійному русі й Ганна Шиманська з с.Супрунківці. Поки обійде свою корівку, курочок, шмат городу, то й не зглянеться, як вечоріє надворі. Працювати на землі життя й навчило, й змусило. Спочатку
Серед мальовничих краєвидів дністровського пониззя, недалеко від скелястих берегів великої річки розкинулося привітне село Грушка. За легендою назва села пішла від трьох придорожніх джерел, біля яких зупинялися мандрівники відпочити, а орієнтиром для них слугувала грушка, в тіні якої вода виходила з-під землі. Саме тут живе наша героїня – Любов
Знайомлячись із нашими передплатниками, відкриваєш для себе таку приємність, як спадковість. От і наразі, розмовляючи з Надією Василівною Рудько із села Крушанівка, з’ясувалося, що газету «Край Кам’янецький» передплачували ще її батьки (тоді «Прапор Жовтня»). І Надія Василівна, і чоловік її Микола Васильович – постійні, віддані газеті читачі. Одна донька
Микола СОЛОМОН – передплатник зі стажем, оскільки читає наше видання з радянських часів та зберігає величезну підшивку газет ще зі старою назвою «Прапор Жовтня». За освітою – педагог, працював вчителем праці, чималий час (13 р.) займав керівну посаду – директор Підпилип’янської ЗОШ. Будучи ерудованим, освіченим та свідомим громадянином, Микола Михайлович
88-літній Іван Григорович Радійчук читає «Край Кам’янецький» навіть вночі. Це коли йому не спиться. Отож, вмикає світильник – і ніби темрява розступається. Читає про різні життєві історії, тож мимоволі пригадується і власне життя: згадує себе молодим трактористом на колгоспному полі чи бачить армійських друзів, із котрими проходив вишкіл на
Іван Михайлович Романчук – поціновувач, передплатник і водночас герой публікацій, який часто з’являвся на шпальтах нашого видання. А ще Іван Михайлович – це свідомий громадянин, професіонал та людина з великої літери, адже за його плечима 50 років медичного стажу, сотні врятованих життів та тисячі вдячних пацієнтів. Закінчив Івано-Франківський медінститут,
Ользі Миколаївні Даненчук – 82. Особисто я в це не вірю. Мабуть, в паспортному столі хтось допустив помилку. Бо ж насправді активності пані Ольги з Колодіївки вистачило б на багатьох. Працьовита, життєрадісна, пройшла через такі труднощі, котрі нинішньому поколінню й не снилися: фашистська окупація, голод 1947 року, непросте колгоспне
Сутеніло. На ослінчику біля хати щось жваво обговорюють і сперечаються дідусі-сусіди Карпо, Антін та дядько Петро. У руках в Антона Михайловича – наша районка. – А ти це читав? – запитує дідусь у свого опонента і простягає перед очі сторінку «Прапора Жовтня». – А там хіба правду написали? –
Пам’ять наша має дивовижну здатність у найпотаємніших схронах своїх зберігати через швидкоплин літ найзначиміші події, факти, деталі. Вони немовби виринають із бурхливої круговерті сьогодення, знову і знову переносять нас у ті давно відгомонілі роки. Пригадую сонячний вересень року одна тисяча дев’ятсот сімдесят восьмого, свій приїзд у м.Кам’янець-Подільський, де мені
