У Руді не чекають з моря погоди

Вже з самого порогу Рудської сільської ради зрозуміло, що ця громада не з тих, що чекатиме з моря погоди, а навпаки намагається самостійно робити погоду на своїй території. Хто не бував тут упродовж кількох років, одразу запримітить зміни, що відчула громада. Й далеко їхати не треба. Село зустрічає своїх жителів та гостей уже не «серпасто-молотистим» знаком, а зодягненим у патріотичну символіку та національні кольори, а вишиваний орнамент та українські мотиви в громадських місцях зустрінуться дорогою неодноразово. «Данина декомунізаційним рухам», – хтось може скептично промовити, та для Рудського сільського голови Тетяни Криворучко це аж ніяк не слідування модним тенденціям. До речі, саму очільницю частенько побачиш у вишиваній блузі не тільки у державні свята на урочистостях, а й в будні на робочому місці.

• Так я відчуваю, – просто каже Тетяна Володимирівна. – Дорожній знак був українізованим з моїм приходом. Якось спілкувалася з нашою майстринею Оленою Жарчук, згадали за Калініна, що красувався на чолі вказівника, а вона мені – завтра там буде вишиванка. Ідею підхопили підприємці й все було швидко зроблено, до сьогодні туристи, проїжджаючи повз, зупиняються, аби поселфитися.

Поряд з колоною встановлено зупинку, теж в жовто-блакитному «вбранні». Цій ініціативі місцеві раділи надзвичайно, адже до цього тут від дощу та снігу ховатися хоч під землею. Ще по два таких патріотичних автобусних павільйони вставлено в кожному населеному пункті громади. В селі майже пам᾽яткою архітектури став триповерховий будинок у центрі, котрий умільці оздобили яскравими малюнками. Місцеві між собою жартують, що хто не бачив цього під᾽їзду, той не був у Руді. А рудська зупинка їхніми стараннями взагалі нагадує мальовану писанку.

У центрі села – криничка, й та «вишита» колоритним орнаментом. Над її перевтіленням попрацювала Тетяна Сухецька. Як зізнається жінка, з пензлем не товаришує, проте дуже старалася, тож цей громадський колодязь в оновленому вигляді став першим на селі. Клумба перед приміщенням сільської ради – теж справа рук пані Тетяни. Проходячи повз, розумієш, що в квітах вона купається: троянди – доглянуті, охайні – першими вітаються з відвідувачами органу місцевого самоврядування, будівлю якого теж просто не впізнати.

На дядю Юру рівняйсь!

• Коли мене обрали головою, то сільська рада нагадувала, без перебільшення, руїну, хоч фільм про війну знімай. Але ж це місце, куди приходять люди, які мають право одержати якісну послугу, тому одразу взялися за його капремонт. Поряд зі створенням належних умов гуртувалася команда, яка б ефективно виконувала доручення нашої територіальної громади. Сьогодні в штаті сільської ради працює 6 посадовців, котрі стали злагодженою командою. Без підтримки відповідальних працівників сільський голова нічого не вартий, – каже Тетяна Криворучко.

Значний обсяг роботи в громаді лежить на соціальних працівниках – Руслан Георгіца здійснює соціальний супровід над родинами, які опинилися в складних життєвих обставинах, а Лариса Леськова та Міла Фугела ведуть шефство над старшим поколінням місцевих жителів.

• Ми б без них не впоралися. Сільський бюджет утримує нашого сімейного опікуна, також 20 тисячами підтримали районний територіальний центр соціального обслуговування. Економити на таких службах не варто, дуже вже вони переймаються проблемами своїх підопічних, виступають психологами, кухарями, юрисконсультами в одній особі, – каже очільниця.

А тим часом керівниця гукає Юрія Пасешніченка, що під’їхав на велосипеді. Чоловік займається благоустроєм, фарбує, бореться з бур’янами, травою, прочищує узбіччя, дерева, щоб місцеві вулиці ставали світлішими та чепурними. Упродовж дня він з косою не розлучається. У дитинстві з ним стався нещасний випадок і чоловік втратив руку. Але це його не зломило, виконує роботу на відмінно, виховує двох діток, не лякають його домашні обов’язки, а тільки-но покличуть, то й іншим прийде на поміч. Нам би усім такої відповідальності та внутрішнього стержня.

• А що вдієш? Скиглити й жалітися на долю – не вихід, при бажанні можна всього навчитися, – мовить пан Юрій, й знову вирушає до роботи.

Такої ж думки дотримується і завідувач Будинку культури с.Руда, що через дорогу від сільської ради, Наталія Калініна. Культурних працівників скоротили на «немає», фахівці тут, як мультифункціонали, –і за продюсера, і за прибиральника… Тож як цьогоріч випала нагода й сільська рада виділила кошти на ремонт БК, то пані Наталія днювала й ночувала, аби дати приміщенню друге життя.

Свіжовідремонтований БК ще пахне фарбою, якраз завершився основний етап його омолодження. Було відновлено сцену, яка провалювалася, проведено ремонт всередині приміщення та оновлено частину його фасаду. Оцінили якість робіт під час святкування Дня Незалежності. А на міцність його випробовували місцеві артисти під началом художнього керівника Анастасії Ярової, без яких не обходяться жодні урочистості. Це Марічка Трачук, Валя Рожко, Владислав Верстюк, Максим Бугера, Таня Пупен, Дар’я Козак, Денис Марчук. Нині триває активна підготовка до храмового свята 14 жовтня, на Покрову Пресвятої Богородиці, що в останні роки місцеві відзначають по-особливому, свято зберігаючи та шануючи пам’ять про Анатолія Корнєєва та Віталія Васільцова, котрі ціною власного життя боролися за нову Україну.

На гарному зачині в Руді вирішили не спинятися, а продовжити почату справу культурного відродження в Гаврилівцях та Цвіклівцях, тож виділено кошти на поточний ремонт місцевих сільських клубів.

• Одягайте рукавиці, найближчим часом можна буде стартувати,- Тетяна Криворучко підтримує Наталію Покалюк, молоду керівницю цвікловецького клубу, через занедбаний стан якого культурне життя села мусить тіснитися у фойє закладу.

Садочок більше не сниться

Проблема відсутності садка в Гаврилівцях переслідувала громаду довго, альтернативою для виховання дітей тут була група з коротким терміном перебування – до обіду, без харчування, що, звісно, ніяк не могло забезпечити якісної дошкільної освіти. Батьки оббивали пороги владних інстанцій. Та про це ніхто вже й не хоче згадувати – рік тому, 12 жовтня, в селі запрацював повноцінний садок «Зернятко» в складі новоствореного НВК ім. В.Васільцова.

Як розповідає директор Світлана Пакіж, в ДНЗ виховується 21 дитина, школа налічує 42 учня. Для дошкільняток створено усі належні умови для всебічного розвитку, перед відкриттям проведено грандіозний сучасний ремонт, було добудовано допоміжні приміщення, щоразу оновлюється матеріально-технічна база. Тут відчувають постійну підтримку місцевої влади, батьків, підприємців. Наразі директор ТОВ «Авант Агро» Андрій Ванат виділив кошти на заміну вікна та постійно допомагає продуктами харчування, а ТОВ «Енселко Агро» згодилося влаштувати сучасний дитячий майданчик для вихованців та учнів початкової школи.

По-домашньому тепло й затишно в Рудському ДНЗ «Зірочка» та ДНЗ «Гномик» Цвікловецького НВК. Обидва садочки знайшли прописку в старих пристосованих будівлях, але про це не здогадуєшся, настільки трепетно тут підтримується комфорт та чистота для дітей. От лише, звісно, зовнішній вигляд видає вік об’єктів, мріють тут і про нові ігрові атракціони на подвір᾽ї закладів.

• Ще б розжитися нам котлом на твердому паливі. В цьому нас підтримує сільська рада, на балансі якої знаходимося. Від пічного опалення тепло, та серед усіх дизайнерських новинок цей атрибут ріже око. Тогоріч провели експеримент і обігрівалися пелетами – ні диму, ні запаху, тож і цього року хочемо продовжити почате, – розповідає керівник ДНЗ «Зірочка» з 35-річним стажем Ганна Надюк.

… а водогін ще й як

Сплять і бачать його усією Рудою, де через зношеність місцевої труби років з десять відсутнє центральне водопостачання. Жителі рятувалися криницями, але ті міліють. У селі просто паніка. Як розповіла Тетяна Криворучко, мережа зі старими азбестовими трубами в основі реанімації не підлягає, тому вирішено прокладати новий водогін. Інші же змогли, тож і рудчани націлені йти до переможного кінця.

На зневоднення страждають і в Цвіклівцях, де водна система схожа на згорбленого дідуся, який через силу ноги волочить: то тут, то там пориви б᾽ють фонтаном.

• Що ви хочете, коли водопровід з 50-х років? От і зараз маємо аварію, треба міняти 150 метрів труби, що коштує 45 тисяч гривень. Торік сільська рада в складчину з ТОВ «Енселко Агро» на 60 тисяч гривень замінили 450 м труби. Загальна ж протяжність водної мережі складає 12 кілометрів. Але ми потихеньку закриємо це питання. Якщо в інших селах ще є запасний варіант – вода із колодязя, то в Цвіклівцях зі скелястим рельєфом криницю бити доведеться від 40 метрів, аби почути дзюрчання води. На село тут всього з десяток криничок.

Не святі горшки ліплять. От минулого року в сільській раді реконструювали водонапірну башту. На днях мають замінити насос, бо нині діючий проситься на заслужений відпочинок.

• Коли є бажання й повне взаєморозуміння із громадою, депутатами й бізнесом, то можна і гори звернути, – впевнена Тетяна Криворучко. – Не відмовлять, а віднайдуть, як виручити, наші підприємці Руслан Черній, Юрій Химера, Андрій Ванат, Іван Грубі, Віталій Богачик, Віктор Захаревич, Олександр і Сергій Худняки, Леонід Романюк, ТОВ «Енселко Агро» та інші.

Полишаючи тутешні села, отримала справжній релакс, потрапивши в краєвиди цвікловецького півострова. Неймовірне поєднання річкового та берегового ландшафтів заставляють забути про все на світі. Маючи такі природні багатства, сільська рада активно розвиває зелений туризм, об’єкти якого активно долучаються до культурного життя. Наділені рудчани й своїми лебединими озерами. Благородні птахи заселили два з чотирьох місцевих водойм, а це дуже хороший знак. Нині громада стоїть на порозі історичних адміністративно-територіальних перетворень, зголосившись об’єднатися разом з Ластовецькою, Гринчуцькою, Сокільською та Жванецькою сільськими радами в Жванецьку ОТГ. Тож вона вірить, що отой маховик змін, який їм вдалося запустити самостійно, не чекаючи децентралізації, завдяки реформам вдасться розкрутити вдвічі швидше.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.