КОЛИ ЗАБУВАЮТЬСЯ ВСІ НЕГАРАЗДИ ТА З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЧУДОВИЙ НАСТРІЙ

З далекої, сивої давнини людей манила краса одягу. До наших часів збереглися експонати різних строїв, взуття головних уборів. В основному це були вироби зі шкір тварин. Найдорожчими були шкіри молодих телят. Першими прикрасами стали квіти та пір’я екзотичних птахів. Роки йшли. І десь із половини 16-го і 17-18 ст. почали використовувати як прикраси золото для одягу. Любили прикраси не тільки жінки, а й чоловіки. Окрім золота, заможні чоловіки прикрашали одяг стрічками різного кольору, ґудзиками із золота. Переважна більшість жінок носили плаття, вигаптувані золотом. Це була дуже багата знать землевласників та моряків-торговців. Головні убори прикрашались пір’ям екзотичних птахів. Всі ці чудеса демонструвались в музеях великих міст. З часом все мінялось. А красивий одяг хоча і змінював форму, текстуру, колір, але зберігається на всій планеті відповідно до пори року, достатку та вподобань. Одним із видів красивого одягу є вишиванки. Починаючи із глибини століть, чоловікам вишивали строї, взуття, пальто – багатіям, звісно. Окремі строї збереглись до нашого часу, кого оминула війна та голод.

Приємно, що нині вишиванки користуються неабиякою популярністю. Особливо серед молоді. У моїй сім’ї, що я досі пам’ятаю, без вишиванок теж не обходились. Особливо користувались попитом подушки різного розміру, рушники, скатертини, серветки. Пам’ятаю, коли йшла до першого класу, покійна мати вишила блузку гронами голубого винограду із зеленим листям. Як тоді мені заздрили однокласниці-первачки. А потім – війна. Довелося пережити й голод 1931-1933 років та в 1946-1947 роках.

Саме важкого 1947-го поступила на навчання в Хотинське педучилище. Далі – сім’я, будівництво житла, знову навчання в Кам’янець-Подільському педінституті імені В.П. Затонського. І коли вже підросла єдина онучка Яночка, ми втрьох (я, дочка та онучка) взялися за давно забуте захоплення вишивати. Вирішили разом вишивати одну блузку дня донечки Лариси. Зробили викройку на чотири частини. Кожен із нас вишивав окрему частину – рукави та перед сорочки. За місяць вийшла чудова вишиванка. Таким методом спільно вишили дві інших сорочки для мене й онучки. На це пішло два місяці. Оздобили вишиванки чудовим плетивом, тоді вони здавалися найкращими. Зберігаються наші вишиванки й досі. Щоправда, не так часто ми їх уже одягаємо. Дочка Лариса померла. Онучка зрідка красується у своїй вишитій сорочці, а мені вже нікуди йти в ній. Однак ми бережемо їх як сімейну реліквію, як родинний оберіг.

Багато в нашій колекції є вишитих подушок, скатертин з українським орнаментом, серветок на стіл та весільні рушники. Все це зроблено нашими руками. Ниточка до ниточки, хрестик до хрестика, і ось уже готовий виріб радує не лише око, а й душу.

Шановні дівчата, молоді мами, беріться за вишивання! При цій роботі забуваються всі негаразди, заспокоюється нервова система, з’являється чудовий настрій – це свого роду відпочинок, якщо дотримуватись розумного використання часу. Бажаю всім успіху на цій ниві!

З повагою Зінаїда ФЕДОРАК. с.Цвіклівці.

Поділитися в соціальних мережах