ДВА КРИЛА ЩАСТЯ ВІТАЛІЯ НЕЧИТАЙЛА

Він народився і виріс у простій хліборобській сім’ї, де кожен знав своє місце у не складному, але достоту зіграному родинному оркестрі, і од якого у значній мірі залежали і ритм, і звучання спільного дружного ансамблю. Змалку звик до праці, наполегливо, не шкодуючи зусиль і снаги, долати труднощі та різноманітні перешкоди, домагатися наміченої мети. Будь-що, за будь-яку ціну. «А як же інакше? – запитує здивовано. – Людина для того й живе, щоби реалізовувати себе, свої наміри, мрії, утверджувати своє місце на цій не для всіх, але такій загадково прекрасній Землі»… Що тут іще сказати?

Жити з людьми і для людей, служити людям, віддавати їм усього себе без останку – це стало життєвим і творчим кредом Віталія НЕЧИТАЙЛА – професора, доктора історичних наук, відомого на Поділлі і в Україні науковця, автора багатьох фундаментальних праць з історії України, з політології і соціології, досвідченого педагога і вихователя не одного покоління студентів, які стали висококваліфікованими фахівцями своєї справи і нині успішно трудяться у багатьох навчальних і освітніх закладах незалежної України.

Свою життєву стежину Віталій Васильович Нечитайло розпочав торувати на Житомирщині – у селі Пилипівка-1 Чуднівського району 7 червня 1941 року, якраз напередодні Другої світової війни. Дитинство його (якщо воно було у нього?) пройшло у злиднях. Батько, повернувшись з грозових фронтових доріг, незабаром помер. Хлопчика виховувала мати Любов Оверківна, звичайна колгоспниця, скромна, проста трудівниця. Вона, а ще шкільні вчителі-наставники прищепили йому любов до історії, рідної української мови та літератури, з якими він нерозлучно прошкував шляхами-дорогами впродовж усього життя.

По закінченню середньої школи вступив до Хустського культосвітнього технікуму, який закінчив з відзнакою. Відтак – служба в армії у ракетних військах. Відслуживши, вступає до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені І.Огієнка), на історичний факультет (1964 р.), навчання на якому закінчив з «червоним» дипломом.

Гострий, аналітичний розум, любов до наукової і дослідницької роботи сприяли тому, що студент Нечитайло підготував і захистив дипломний проект на актуальну тему з проблематики сільського будівництва на Поділлі, зокрема у селі Глушківці Хмельницької області. Це спонукало молодого історика до подальших творчих шукань і знахідок. Талановитого науковця помітили. Невдовзі він уже співробітник інституту суспільних наук Академії наук України. Віталій Нечитайло досліджує аграрні відносини у ряді регіонів України, їх специфіку і особливості, вплив на підвищення продуктивності праці в агропромисловому секторі.

Важливим кроком поступу уперед, до наміченої мети став захист молодим науковцем кандидатської дисертації з присвоєнням йому вченого ступеня кандидата історичних наук. Він бере активну участь у підготовці до видання збірника історичних праць Івана Франка та ін.
Здібний науковець наполегливо працює, долає одну за одною наукові сходинки і висоти. З-під його пера виходять у світ монографії, серії статей, досліджень. Зокрема, плідною була його співпраця з часописом «Народна творчість та етнографія», з іншими популярними науковими виданнями.

З серпня 1978 року В.Нечитайло – старший викладач, а згодом – виконуючий обов’язки завідуючого, завідуючий кафедрою Кам’янець-Подільського державного інституту, який у свій час закінчив сам. Тут він трудиться особливо плідно, з віддачею. Досліджує актуальні проблеми розвитку суспільства, зокрема нагальні проблеми на селі і їх наслідки.

За визначні успіхи у науковій педагогічній діяльності Віталія Васильовича Нечитайла відзначено нагрудним знаком «Відмінник народної освіти», грамотами, іншими відзнаками. Темами його науково-аналітичних досліджень у незалежній Україні стали формування фермерських відносин на селі, зміни в укладі життя селянства за останні десятиліття. Теоретичні положення, висновки автор тісно пов’язує з життям, з практикою, що дозволяє напрацювання успішно застосовувати у житті.

2007 року на засіданні Вченої ради Інституту народознавства НАН України Віталій Нечитайло захистив докторську дисертацію на тему «Становлення селянського господарства фермерського типу в Україні: історична ретроспектива і сучасний стан». В.Нечитайло став доктором наук, професором.

Якось на одних із урочистостей, присвячених ювілеєві Віталія Васильовича, я відзначив, що справжній талант виражається, проявляє себе в усьому. І це справді так. Є у професора історії, вченого Нечитайла і ще одне покликання, любов усього його життя – закоханість у Слово, у літературу. Він – відомий на Поділлі, в Україні письменник, автор багатьох поетичних і прозових книг, серед яких: «Шовкові віжки», «Суниця в кропиві», «Веселий трикутник», «Золота карета», «Сонце купається в житі», «Любасині фокуси» та ін. У своїх творах В.Нечитайло гостро критикує негативні явища у нашому сучасному житті, висміює те, що перешкоджає нам навіть у теперішній незрозумілий, неоднозначний час жити краще, заможніше, він словом бореться з корупцією, «продажними прокурорами», суддями, недолугим чиновництвом. У цьому професор-історик і поет гідно наслідує кращі літературні традиції свого славного земляка, патріарха сучасної української байки Микити Годованця, лауреатом премії імені якого є ось уже протягом кількох десятиліть.

Віталій Нечитайло – член Національної спілки письменників України, є, окрім сатирично-гумористичних творів, автором цілої низки оповідань, історичної повісті про древнє місто над Смотричем, що завоювали неабияку прихильність читачів.

Віриться, що не зміліє щедра криниця таланту Віталія Васильовича Нечитайла, що він іще порадує своїх шанувальників іскрометним, влучним і дотепним словом, новими творами.
* * *
Віталію Нечитайлу стукнуло 80. З ювілеєм, шановний! З роси та води!

Незабутній Максим Тадейович Рильський стверджував незаперечне: «У щастя людського два рівних є крила – троянди й виноград, красиве і корисне». Воістину так! Віталій Нечитайло цілком згоден з ним. Ми – також.

Мар’ян КРАСУЦЬКИЙ, письменник, почесний професор Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка.

Поділитися в соціальних мережах