Земельний трикутник

Депутат районної ради Валентина Атаман й гадки не мала, що може потрапити у подібну ситуацію, ставши, як вона переконана, жертвою рейдерських дій. Зі своєю напастю звернулася до нашої редакції.

В еру падіння колективного господарства, шляху ліквідації не минуло й місцеве підприємство ЗАТ «Сільгоспвиробники Поділля-2». Його майнові об’єкти в 2008 році було виставлено на публічні торги й тоді Валентина Іванівна придбала цілий комплекс будівель – конюшню, телятник, склад, кузню-майстерню та споруду жомової ями. Вже тоді їй довелося зіткнутися з несправедливістю та боротися з нею в судовому порядку. В 2012 році Хмельницький окружний адміністративний суд зобов’язує КП «Кам’янець-Подільське МБТІ» зареєструвати за Валентиною Атаман право власності на вищезгадані об’єкти. Постанова суду була виконана. Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, видані реєстраційною службою Кам’янець-Подільського міськрайонного управління юстиції засвідчують Валентину Атаман власником нежитлових будівель, зокрема конюшні та телятника в с.Рихта на вул.Д.Галицького, 10г, 10д.

Мала на колишню ферму свої задуми, будувала плани, та сьогодні знову треба оборонятися, бо ж віднайшлися «господарі», які серед білого дня взялися руйнувати це майно (на фото). Як розповідає Валентина Атаман, 16 липня на об’єктах з’явилися робітники, які почали зносити приміщення. На запитання, як вони посміли нівечити чуже, відповіли, що діють за вказівкою ТзОВ «ЕКО-ФОТУРЕ». Свавілля вдалося призупинити лише викликавши поліцію, однак поки правоохоронці приїхали покрівлю вже зняли. Безчинство продовжилося й після їхнього від’їзду. Коли почали розбиратися, хто зазіхнув на чуже, виявилося, що в землі, на котрій знаходиться комплекс, з’явився орендар і вирішив на ній газдувати.

• Як так? Сільський голова передає в оренду зайняті землі без відома та згоди безпосереднього господаря майна. Відповідно до правового механізму, процедура визнання споруд безгосподарськими відбувається через публічне оголошення про пошук власника. Лише в разі, коли ніхто офіційно не підтверджує своє право власності, майном розпоряджається орган самоврядування, – обурюється Валентина Атаман. – Крім цього, в договорі оренди вказується заздалегідь неправдива інформація про відсутність на вказаній ділянці будь-яких об’єктів нерухомості. Хіба це не зловживання владою та використання свого службового становища?

Голова Рихтівської сільської ради Любов Слободян підтверджує, що нині діє договір оренди на земельну ділянку на вул.Молодіжна, 10а, укладений з ТзОВ «ЕКО-ФОТУРЕ» в серпні 2016 року строком на 49 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд-об’єктів передачі електричної та теплової енергії. Фірма надала необхідний пакет документів для підписання договору й планувала будівництво на цьому місці сонячної електростанції. Ще в 2015 році рішенням сесії змінено цільове призначення спірної земельної ділянки з сільськогосподарської на землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. За її словами, на момент підписання угоди реєстраційна служба надала відповідь, що вказана земля вільна й ніяких будинків на ній немає. Об’єкти ж Валентини Атаман записані на вул.Данила Галицького. Неясності ситуації додає і той факт, що відведення земельної ділянки задля спорудження сонячних батарей розпочалося ще до приходу Любові Слободян на посаду.

Для Валентини Атаман це чистої води відмовки, адже, як вона наголошує, такі господарські будівлі в селі в одному екземплярі. З’ясувати, чиє майно, не вартує жодних зусиль. Кого не спитай, всім відомо, кому воно належить. Та в сільській раді вирішили закрити очі на очевидні факти. Крім того, Валентина Іванівна зазначає, що в травні 2017 року сільським головою їй було видано довідку, де йдеться, що на вул.Д.Галицького, 10г, 10д земельна ділянка для обслуговування власних будівель за відповідними номерами відсутня. Ці будинки знаходяться на Молодіжній, 10г, 10д; на цей час земельна ділянка, де стоїть нерухомість, надана в оренду ТзОВ «ЕКО-ФОТУРЕ».

• Розкрадання майна й шахрайство, по-іншому я це не назву, – не розуміє, як таке можливо, Валентина Іванівна. – Нині половина району живе в будинках, земля під якими не оформлена, то виходить, що завтра може з’явитися хтось підприємливий і розпоряджатися їхньою, документально підтвердженою нерухомістю на власний манер.

Має свою точку зору на спір і представник підприємства-орендаря Станіслав Сморжевський. Його обурює той факт, що підготовка до проекту триває вже кілька років, прозоро й відкрито оформлялася вся необхідна документація, в тому числі сільською радою була видана довідка, що будівлі безгосподарські, знаходяться в аварійному стані й не придатні для експлуатації. Підприємство сумлінно сплачувало податки за оренду землі в розмірі 84 тис.грн. на рік. Чому ж тоді всі в рота води набрали? Тільки-но стартувало будівництво, звідки не візьмись з’явилися «власники» й почали «качати» свої права.

• Ми протягом двох місяців вели переговори з Валентиною Атаман про залагодження конфлікту. При цьому ніяких підтверджуючих документів на свою власність вона нам не надала. У ПП «Аграрна компанія-2004», яка пред’явила свідоцтво про право власності на майновий пай, викупили його й мирно розійшлися, – розповідає Станіслав Броніславович. – Було проведено ініціативний схід села, де люди висловилися за облаштування сонячних батарей, до того ж зібрано 185 підписів на підтримку проекту. Сьогодні ми хочемо завести в Рихту потужного інвестора, який готовий вкласти у виробництво 64 млн.грн. та створити 25 робочих місць. Це небачені гроші для наших сіл. Невже ми такі багаті, щоб розкидатися цією розкішшю? Для мене досі залишається риторичним запитання: чому в Дунаївцях побудовано вже три еко-електростанції, а в нашому районі – жодної? Тільки палиці в колеса вставляють. З цією проблемою хочу виступити перед депутатами на найближчих сесіях районної ради.

Усі сторони впевнені в своїй правоті. Не збирається миритися з таким перебігом подій Валентина Атаман. Свої законні права жінка націлена захищати й з відповідними заявами-скаргами звернулася до місцевої прокуратури та поліції. Тож хто правий, а хто винен – останнє слово за компетентними органами.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах