«ХРЕСТ ДОБЛЕСТІ» ТА «ХРЕСТ ВІЙСЬКОВА ЧЕСТЬ» – ЗА БОЇ НА ЛИМАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ
Андрій – командир відділення важких механізованих мостів 211 понтонно-мостової бригади Командування Сил Підтримки Збройних Сил України, родом з Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
«Чому я долучився до Збройних Сил України? Бо я патріот своєї країни! У той момент, коли почалась війна, я працював у Києві, і на свої власні очі бачив той жах повномасштабного вторгнення, для мене це було повним шоком…
У мене була можливість виїхати за кордон, але тоді навіть думки такої не було тікати. Навпаки, убезпечивши свою родину, я попрямував до ТЦК, аби якнайшвидше долучитись до війська», – розповідає Андрій.
Починаючи з 1997 року, Андрій працював водієм-механіком, тому за 28 років він став справжнім та досвідченим фахівцем своєї справ. До війни займався підприємницькою діяльністю та проходив строкову службу у Бердичеві у танкових військах.
«Мені дуже подобається мати справу з технікою, я добре знаю, що де полагодити, коли що замінити та завжди обслуговую її вчасно.
Що стосується моєї роботи, то полягає вона в тому, щоб ставити мости, аби люди та техніка могли перебратись з одного берега на інший для успішного виконання завдань.
В цілому, робота командира відділення важких механізованих мостів мені до душі та особисто для мене не є важкою.
Звичайно, виконуючи будь-яке завдання в районі виконання є небезпека під’їзду в одну чи іншу точку, адже постійно літають дрони. Але найбільший ризик у тому, що машина КрАЗ дуже велика, 11 метрів міст та півтора метри машина, тож її важко не помітити ворогу.
Тому стараємось максимально бути обережними, дотримуватись всіх заходів безпеки та виконувати свою роботу швидко, якісно та злагоджено», – каже воїн.
Захисник виконував завдання на Лиманському напрямку, де разом із побратимами ставили тяжкі механізовані мости, переправляли військових та техніку з одного берега на інший, доставляли все необхідне та виконували інші завдання за призначенням.
«Перебуваючи на сході, мене сильно вразила сама робота, процес прокладання мостів. Ворог був дуже близько, і все потрібно було зробити швидко та якісно. Звичайно, на той час ще не було стільки дронів як зараз, але все одно, ми ж були під носом ворога, постійні обстріли, підриви та небезпека. Але не дивлячись на все це, ми з побратимами швидко та злагоджено виконували всі поставлені задачі на відмінно», – згадує військовий.
За роки відмінної служби та бої на Лиманському напрямку, військовослужбовець був неодноразово нагороджений почесними відзнаками та медалями, серед яких: відзнака Президента України «За оборону України», почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Військова Честь», відзнака Міністра Оборони України «Хрест Доблесті» та почесний нагрудний знак від командування військової частини «Сталевий міст».
«Моя головна мотивація – звичайно це захист моїх рідних, близьких та найдорожчих людей у світі. Пліч-о-пліч, щоденно разом зі справжніми, надійними побратимами ми боремось за мир і спокій, за нашу рідну землю та за нашу якнайшвидшу перемогу. Ми не зупинимось, боротьба продовжується, перемога за нами» – впевнений Андрій.
Мріє захисник про те, щоб настав мир та спокій, приїхати додому і бути біля своєї сім’ї. Для нього головне – щоб закінчилась війна і всі живі та здорові повернулись додому.
Відділення комунікацій 211 понтонно-мостової бригади.
Автор:
admin
