Без «Краю» ніяк
Серед мальовничих краєвидів дністровського пониззя, недалеко від скелястих берегів великої річки розкинулося привітне село Грушка. За легендою назва села пішла від трьох придорожніх джерел, біля яких зупинялися мандрівники відпочити, а орієнтиром для них слугувала грушка, в тіні якої вода виходила з-під землі.
Саме тут живе наша героїня – Любов Білоус – шанувальниця «Краю Кам’янецького».
Майже сорок років Любов Василівна виписує нашу газету, залишаючись вірною улюбленому виданню. За цей час збігли роки, виросли діти, підросли внуки, вже й правнуки маленькі бігають.
– Спочатку працювала у торгівлі, – каже Любов Василівна, – важко далися «дев’яності», потім була робота на місцевому фермерському господарстві. Проте роки брали своє, тим більше, що праця біля землі – це не мед, тому вийшла на пенсію, зараз пораюсь по господарству, маю дещо домашньої живності, сад і город. Приїжджають діти і внуки. Допомагають, а як же без цього, зараз на одну пенсію стареньким важко вижити, та й вік уже не той – незабаром восьмий десяток розміняю.
– Щодо газети, – продовжує далі наша читачка Любов Василівна, – то нема ніяких нарікань: люблю дізнатися про останні місцеві новини (ми тут в селі не завжди їх вчасно отримуємо), розгадати кросворди, випробувати нові рецепти і подивитись вітання. не уявляю свого життя без неї. Перечитую все. Вона мені і порадниця, і сестра, і найдушевніша подруга. Скільки буду жити, стільки буду виписувати «Край Кам’янецький», тільки б пошта вчасно приносила.
Станіслав ОРЖЕХОВСЬКИЙ.
Автор:
admin
