КОЛИ ТЕОРІЯ ПІДКРІПЛЮЄТЬСЯ ПРАКТИКОЮ
30-річчя створення спеціалізації «Кіно-фото-віодеосправа» в Кам’янець-Подільському фаховому коледжі культури і мистецтв принесло їй неабияку популярність серед творчо-мистецької когорти молоді, школярів, жителів та гостей не тільки нашого міста, а й далеко за його межами.
Традиційно ювілеї – це підсумки і аналіз пройденого шляху та плани на майбутнє. Гордістю спеціалізації є її випускники, а це ціла плеяда митців, що заполонила медіапростір України і плідно працює в обласних, місцевих, комерційних, державних телерадіокомпаніях, на відомих каналах українського телебачення, забезпечуючи професійні зйомки репортажів з «гарячих» місць подій, беруть активну участь у створенні документальних і художніх фільмів, в іміджевому кіно, промороликів, відеокоіпів, авторських програм, телесеріалів.
За цей невеликий відрізок часу з рідного гнізда знялись у вирій кіно-фото-відеосправи понад 300 випускників, що поповнили ряди творців візуально-пластичного мистецтва і успішно втілюють набуті в коледжі знання. Шедро ділились ними викладачі Віталій Василенюк – голова циклової комісії КФВ, автор цих рядків, Ольга Новіцька-Саричева, Олександр Красілич, котрий сьогодні боронить рідну землю від навали рашистської орди.
Щедро діляться досвідом вірні друзі циклової комісії КФВ – це викладачі, професори Київської Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв Галина Погребняк та Ольга Шлемко.
Студенти завжди раді зустрічам і з майстрами-фотохудожниками нашого міста Станіславом Стояновським – заслуженим працівником культури України, членом Спілки журналістів України і Романом Уваровим – членом Спілки фотохудожників України.
За тридцять років діяльності комісія КФВ підготувала і провела десятки презентацій фотовиставок студентських робіт у виставкових залах міста і області, підготувала близько сотні відеороликів, тематичних відеосюжетів до творчих звітних концертів коледжу, окремих творчих колективів, фільмів-портретів знакових, відомих особистостей коледжу, міста, області тощо.
І майже на кожному із таких заходів був присутнім Станіслав Стояновський – наш щирий друг, порадник і наставник, який завжди щедро ділиться зі студентами своїм великим досвідом. Ось і цього разу він гостинно зустрів здобувачів освіти і викладачів навчального закладу, котрих називає жартома і з любов’ю «мої кіношники» – у власній садибі-музеї.
У свій час Станіслав Іванович дуже мріяв навчитися професії фотографа у рідному місті та, на жаль, цієї професії навчали лише в кількох навчальних закладах колишнього «великого союзу». Тому він пройшов митарства заочної форми навчання в столичному вузі.
Мабуть, саме тому 30-річчя нашої спеціалізації він так трепетно чекав сам і щиро зрадів, що в місті є той навчальний заклад, про який мріяв і дочекався спілкування з послідовниками, що без перешкод можуть навчатись не тільки майстерності фотографа, а й пізнавати цілий світ візуально-пластичного мистецтва кіно та всіх екранних видів.
Слід відзначити, що у цей пам’ятний для майбутніх фотокіномитців день, садиба Станіслава Івановича перетворилася на велику виставкову залу під відкритим небом. Тут зручно примостились ряди портретної галереї з понад сотнею фотознімків кам’янчан, трудівників промислових підприємств і хліборобів подільського краю, дітей, бабусів, дідусів з онуками, красунь у традиційних і не тільки вишиванках. Саме ці портрети відіграли в його творчому житті неабияку роль на шляху до визнання як майстра художньої фотографії, за що його праця була оцінена високим і почесним званням заслуженого працівника культури України.
Вразили студентів і зібрані Станіславом Івановичем фотоапарати різних модифікацій різних часів, котрих далеко за сотню. Цікавинкою садиби-музею є колекція глиняного посуду та різної ужиткової утварі, зібраних на території подільського краю, та цілий комплект пристроїв, препаратів хімічної обробки плівок, проявки та сушки фотографії.
Так що радості спілкування зі справжнім майстром своєї справи не було меж ні у студентів, ні у самого майстра.
Тривожний і трагічний час випав на долю України і кожного з нас, але і тут ми не розгубились, не опустили рук… Ми мріємо і віримо в Перемогу, робимо все, що в наших силах, наближаючи її: волонтеримо, творимо, вдосконалюємось, ростемо як фахівці, влаштовуємо творчі зустрічі, вчимось, плануємо, аналізуємо, спілкуємось і йдемо вперед, бо «ми народ, якого правди сила ніким звойована ще не була…».
Ніна ЛАТЮК.
Автор:
admin
