ОНКК: вмерти чи вижити?

Аби читачеві стала зрозумілою винесена в заголовок абревіатура, одразу її розшифруємо: ОНКК – обласний навчально-курсовий комбінат. Місце його «дислокації» – Кам’янець-Подільський. А створений він був 1972 року на базі колишнього районного об’єднання сільгосптехніки. І завдання перед закладом стояли досить відповідальні – підготовка кваліфікованих робітників для потреб сільського господарства.

Спочатку ця «кузня робітничих кадрів» була в прямому підпорядкуванні Міністерства сільського господарства, яке її й фінансувало. Відтак під час проведення приватизації вона стала власністю обласної ради. В процесі реформування «Агропромтехніки», всупереч законам, у нашій області (єдиній в Україні) було приватизовано практично всі районні приміщення цього навчального закладу. На їхній базі продовжувалася підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації масових робітничих професій для агроформувань, закладів соціальної сфери сільських рад (операторів котелень, газоелектрозварників), підприємств та організацій усіх форм власності за державним замовленням, договорами з підприємствами, установами, службою зайнятості населення, окремими громадянами.

Згідно із Законом України «Про професійно-технічну освіту», джерелами фінансування підготовки та перепідготовки кадрів мали б бути кошти засновника комбінату, а також замовників і фізичних осіб за укладеними угодами.

Слід відзначити, що за роки свого функціонування Хмельницький обласний навчально-курсовий комбінат підготував понад 52 тисячі спеціалістів для сільського господарства й не тільки. З 1997 року, тобто з дня його передачі з державної власності в комунальну, він, як мовиться, перейшов на свій хліб, тобто залишився лише на допоміжних формах фінансової діяльності, яка аж ніяк не покриває витрат на підготовку фахівців при річному заробітку від 400 до 800 тис.грн.

Враховуючи неодноразові звернення колективу ОНКК, обласна рада 2009 року прийняла рішення профінансувати заклад протягом чотирьох років на суму 2 мільйони 164 тисячі гривень й у грудні 2011 року своїм рішенням виділила йому для поповнення статутного фонду 500 тис.грн. Але «щедрість» колишньої влади так і залишилися лише на папері. А весь секрет у тому, що рішення було прийнято всупереч законодавству. Щоправда, наступного року комбінат отримав від облради 300 тисяч гривень лише в кінці ІІІ кварталу на підготовку робітничих кадрів, тоді як тільки фонд заробітної плати становив понад 55 тис.грн. на місяць.

Як розповідає керівник комбінату Анатолій Кучер, останніми роками навчальний заклад постійно був на «голодному пайку», тому довелося кількість штатних працівників скоротити з 27 до 17, майстри виробничого навчання переведені на 0,5 ставки, а адміністративним працівники суміщають по декілька посад. Відповідно давно не проводяться ремонтні роботи головного корпусу, немає за що поліпшувати матеріально-технічну базу.

– І це тоді, коли аграрному сектору області, сільським територіальним громадам потрібні кваліфіковані трактористи, комбайнери, ремонтники сільгосптехніки, електрогазозварники, оператори котелень та інші робітничі кадри, які цей фах можуть опанувати в нас у середньому за півроку. У профтехучилищах потрібно навчатися 2-3 роки, до того ж, там контингент учнів віком від 14 до 18 років, у нас же – від 18 до 59 років, тобто люди старшого віку, на яких в основному й тримається село, — зауважує Анатолій Іванович.

За словами директора, всі випускники навчального закладу працевлаштовуються на роботу згідно з направленнями на навчання, заповнюють вакантні посади, котрі створює молодь, мігруючи в міста чи за кордон у пошуках кращої долі. Це ті фахівці сільського господарства, які орють, сіють та збирають урожай на теренах області й дають громаді Хмельниччини хліб та до хліба.

У кінці минулого року Анатолій Кучер звернувся до обласної ради з листом, у якому обґрунтував проблеми комбінату та попросив надати відповідну фінансову допомогу, погасити багаторічні борги, проводити фінансування закладу, як це робиться в більшості областей, зокрема, в сусідній Вінницькій. Також вкотре нагадав обласним обранцям, що заборгованість із зарплати колективу за грудень-січень становить понад 33 тис.грн., а загалом за попередні роки сягає близько 94 тис.грн., і це тоді, коли згідно з Бюджетним кодексом України на 2015 рік фінансування та матеріально-технічне забезпечення професійно-технічної освіти здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. Тобто всі рішення щодо утримання ОНКК зобов’язана приймати обласна рада. Крім того, навчально-курсовий комбінат відповідно до законодавчих актів України є навчальним закладом, а не комунальним підприємством чи комерційною структурою.

Трудовий колектив на чолі з його головою та профспілковим лідером ОНКК Валерієм Боршуляком звернувся й до народного депутата України Володимира Мельниченка з листом, у якому теж окреслено коло питань, які потребують нагального вирішення. У зверненні наголошувалося, що колектив самостійно фінансувати та утримувати навчальний заклад відповідно до законів України не спроможний і працює нині поза правовим полем держави, оскільки значиться як комунальний навчальний заклад. За реєстром же департаменту освіти і науки облдержадміністрації він не проходить, але виконує функції навчального закладу, який згідно із законами України та власним статутом не може бути прибутковим і протиправно включений до переліку комерційних структур. Власником навчального закладу є обласна рада, чому ж тоді він нею кинутий напризволяще? Справедливо обурюються автори листа. «Працюючи як комунальний навчальний заклад, відповідно до законів України підняти на свій розсуд плату за навчання не має права. Усе занепадає, а народні обранці відбуваються відписками і списують все на відсутність коштів, разом з тим, закрити комбінат не можуть» — наголошується в зверненні.

Тож ОНКК просить владу виконувати обов’язки власника та утримувати на належному рівні професійний навчальний заклад чи визнати своє безсилля й передати його в оренду трудовому колективу. Словом, не дати комбінату вмерти, а таким шляхом вийти з кризи, аби він успішно та в повному обсязі виконував покладені на нього функції. Отож, є усі переконання, що до голосу працівників ОНКК депутати обласної ради дослухаються.

Василь ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.

Поділитися в соціальних мережах