Інна ПОВОРОЗНІК: «Роботу бухгалтера аж ніяк не назвеш «сухою»

Важливо не те, скільки грошей заробив, а те, як ти їх облікував, як ними розпорядився, так вважає директор комунального підприємства «Надра Кам’янеччини» Ніна Скавренюк при веденні лісового бізнесу.

– Потрібно, аби була на підприємстві людина, яка може сказати: «Пане директоре, наш баланс такий-то. Тому ваші виробничі плани повинні співпадати з можливостями підприємства». Для цього й створений бухгалтерський відділ, який очолює Інна Йосипівна Поворознік у тандемі з молодим, але досвідченим бухгалтером-касиром Катериною Сергіївною Врублевською.

– Наше підприємство можна порівняти із сім’єю, – каже Ніна Дмитрівна, – яка має власний бюджет і власного казначея. І я не погоджуся з тими, хто вважає, що можна обійтися без бухгалтера, бо порахує і дурний, аби було що.

Та це не про КП «Надра Кам’янеччини», адже там працюють і рахують розумні професійні бухгалтери, які крім основної роботи, на добровільних засадах допомагають вести фінансові справи громадської організації «Істина добра», що надає підтримку інвалідам, учасникам бойових дій на сході країни. За досвідом, порадами до них звертаються колеги лісової галузі з інших районів Хмельниччини.

Тож, як запевняє керівник комунального підприємства, вона у своїх дівчатах впевнена на 101%.

– Я рада що очолюю такий дружній коллектив, і більше того, дорожу кожним працівником, – каже Ніна Скавренюк. – Впевнена на 101%, якщо на роботі все в порядку, можна зі спокійною душею йти додому й віддавати своє тепло, ніжність і любов рідним, які чекають вдома кожного з нас.

А ми, в свою чергу, напередодні Дня бухгалтера запитаємо в головного казначея «Надр Кам’янеччини» Інни ПОВОРОЗНИК, у чому ж таки секрет успішного розвитку підприємства і наскільки він залежить від математичних розрахунків.

Варто зауважити, крім того, що пані Інна – хороший спеціаліст, це ще й чарівна жінка, приємна у спілкуванні. Тож що вона в роботі бухгалтера вважає найважливішим, дізнаємося разом.

– Відповідальність, старанність, пунктуальність і точність. Перш за все, треба досконало вивчити всі папери, кожну цифру і букву, проаналізувати, порівняти показники, вміти оперувати фактами, але при цьому бути витриманим у спілкуванні з керівництвом, співробітниками, колегами. Окрім того, участь у житті колективу, розвитку району. А ще бухгалтер має володіти вмінням виявляти внутрішньогосподарські резерви задля забезпечення фінансової стійкості підприємства.

– Інно Йосипівно, комунальне підприємство, де Ви працюєте, такими резервами забезпечене і наскільки вони стабільні?

– Дякувати Богу, так. Я на підприємстві з 2005 року. За цей період жодного разу «Надра Кам’янеччини» не були збиткові. Постійно нараховується і виплачується зарплата, сплачуються податки. Сьогодні на підприємстві працює 40 осіб, середня зарплата яких складає понад 8 тисяч гривень. Тож роботи для бухгалтера вистачає, а якщо врахувати ще свою особливу специфіку, адже лісогосподарські підприємства мають більше зобов’язань щодо податкових зборів і платежів… До прикладу, лише за минулий рік нами сплачено 3 млн 700 тис. грн різних податків і зборів.

– Специфіка роботи завжди вимагає тримати руку на пульсі часу. Розкажіть, будь ласка, як встигаєте відслідковувати зміни в законодавстві й чи впливають вони на роботу?

– Однозначно, бухгалтер має досконало знати закони і нормативи ведення бухгалтерського обліку, стежити за всіма змінами, які, на превеликий жаль, сьогодні відбуваються чи не кожень день. Шукати роз’яснення доводиться в Інтернеті, галузевих профільних журналах та газетах.

– Робота бухгалтера потребує завжди бути зібраним, оперувати математичними розрахунками. Це не втомлює? Знаходиться час для жартів?

– Без жартів не виходить. Треба уміти все поєднувати. За день накопичується стільки емоцій, що їх потрібно десь вихлюпнути. Маю на увазі й позитивні, й негативні. Крім роботи з цифрами, відписуємося на запити різних структур, оскільки ми комунальне підприємство. А ще додається робота з потенційними клієнтами. Доводиться багато спілкуватися з керівниками підприємств, директорами шкіл, завідувачами ФАПів, малозабезпеченими, людьми похилого віку. Наша деревина продається з аукціону, і покупець може бути з будь-якого куточка України. Іноді тільки закінчили одну справу, зразу ж знаходиться щось інше, що стосується роботи бухгалтера. Життя проходить у шаленому ритмі, і в цьому випадку роботу бухгалтера аж ніяк не назвеш «сухою».

– Як часто доводиться робочі справи завершувати в позаурочний час, тобто вдома?

– Буває по-різному. Іноді серед ночі може прийти в голову якась хороша ідея, вирішення питання, і ти вже до ранку прокручуєш в голові її подальший хід. Мені здається, що жоден бухгалтер не може лишити свою роботу за дверима кабінету і йти з чистими думками додому.

– А сім’я як на це реагує? Знаю, що у Вас троє діток, їм маминих обіймів і уваги вистачає?

– Звичайно, хотілося б більше бути разом із сім’єю. А виходить, як у анекдоті, порахувала зранку – троє, увечері – теж троє. Баланс сходиться. Тож всі мої і всі на місці. Звісно, це жарт. Коли я на роботі, то виховну функцію на себе бере моя мама Леоніда Василівна Предиткевич. Вона знає, що таке бухгалтерія, державна служба, адже все своє життя присвятила їй, працюючи в управлінні сільського господарства. Вона знає, як це трудитися на громаду, і завжди ставиться до моєї роботи з розумінням та допомагає справлятися з домашніми клопотами.

– Тоді, можливо, мама причетна і до вибору Вашої професії?

– Ні, я не хотіла йти по стопах мами. Хоча вже з дитинства уміла зводити баланс по колонках. Це сталося випадково. Мої знайомі вступали в технікум на бухгалтера і я теж за компанію пішла. А далі була академія. І зараз не жалкую про свій вибір. В іншому якомусь напрямку себе й не уявляю.

– А своїх дітей хотіли б бачити у цій професії?

– Важаю, що вони самі мають визначитися з вибором. Хоча мій чотирирічний Мар’ян уже знає, що таке «медок» (М.Е.Дос) на комп’ютері. Прибігає й каже: «Мамо, «медок» закривати чи ти ще рахуватимеш?». Що стосується Регіни, то вона вступила в ліцей, їй імпонує поглиблене вивчення іноземних мов. А ось Поліна має хист до кулінарії, це в неї виходить дуже добре.

– Тож в разі чого може і Вас на кухні замінити?

– Так, іноді буває, що приходжу з роботи, а вдома на мене чекає приємний гастрономічний сюрприз від донечки. А взагалі з дітьми у нас склалися чудові стосунки. Ми навчилися розуміти одне одного з півслова. Любимо на вихідні поїхати в село до бабусі, піти на річку, прогулятися вечірнім Кам’янцем. Дівчатка дають мені поради, що зараз в тренді, і як потрібно виглядати.

– Інно Йосипівно, Вам потрібно бути постійно в тонусі, аби відповідати цим стандартам?

– Діти хочуть, аби мама була завжди молодою і стильною.

– І це Вам вдається. Мабуть, Ви щаслива жінка… А чи вважаєте себе успішною?

– Успіх – це постійні зусилля. Він залежить від самої людини. І як хтось з іменитих сказав, що взагалі успіх – це нагорода за старання. Я з цим теж цілком погоджуюся. Бо скільки б грошей ти не мав, вони допоможуть тільки поліпшити твоє життя. А воно має бути повноцінним і щасливим. Тож гроші ніщо без підтримки близьких, без міцного здоров’я, без надихаючих ідей.

Надія ЄРМЕНЧУК.

Додати коментар