Депутат Кам’янець-Подільської районної ради Сергій Самсонюк: “Благодійництво йде зсередини”

Ці слова нікому краще не зрозуміти, ніж благодійникам. Підставити плече допомоги, підтримати матеріально, бути поруч, коли в когось земля йде з-під ніг, відгукнутися, а не пройти повз – для цієї когорти людей такі речі як хліб насущний, а в бажання допомогти іншим ввімкнено їхній блок живлення. По-іншому ці мотиви не осягнути, адже від істинних філантропів добро йде безкорисливо, за просто так, нічого не вимагаючи натомість. Напередодні Дня благодійництва й, звісно ж, у передчутті зимових свят та новорічних див не можемо не згадати реальних «Миколаїв», котрі готові робити світ кращим. З депутата районної ради Сергія САМСОНЮКА слова не витягнути, адже він не вважає за потрібне говорити про власні благородні пориви, бо переконаний, що благодійність має бути тихою. Проте наша наполегливість тільки заради того, аби його прикладом надихнулися інші. Свинства в нас і так з головою, а от допомогти бабусі перейти через дорогу може і не спасти на думку, що вже говорити про фінансові інвестиції.

Чабанівська громада не дасть збрехати

Нині Сергій Самсонюк і не пригадає, з якого часу і як він долучився до благодійної діяльності, але чимало її віддано розвитку Чабанівської сільської ради. З того краю, з Лип, родом його батько. Такий зв’язок з отчим домом поселяється на генетичному рівні, і сильний він тоді, коли, ставши на ноги, ти прагнеш бути корисним місцю, звідки росте твоє коріння.

Впродовж багатьох років Сергій Іванович свій у місцевих школі та садочку, знаючи не з чуток про всі їхні прогалини, прикладає зусилля, аби освітні заклади були сучасними та комфортними. Тож стало закономірністю, що його, перевіреного в роботі, громада обрала представляти її інтереси в районній раді. Відстоюючи свій виборчий округ з депутатської трибуни, Сергій Самсонюк не втомлюється допомагати власноруч. Власним коштом він поміняв вікна в школі, наразі приступає до встановлення нових вікон у садку, профінансував внутрішні роботи облаштування нової сучасної системи опалення в НВК, гроші на яку за сприяння народного депутата Володимира Мельниченка та голови РДА Василя Сукача було делеговано з державного бюджету у співфінансуванні з районним, будівництво майданчика для міні-футболу в дворі закладу.

• Треба було бачити, як учні сиділи на уроках в шапках та рукавицях, – пригадує наш співрозмовник. – Тепер їх зустрічають теплі класи. За таких умов я вірю, що й успішність школярів піде вгору.

Завдяки підтримці мецената місцеві жителі забули й про іншу нагальну проблему сільської ради. Міст, що з’єднує Чабанівку і Гуту-Чугорську, знаходився в жахливому стані, а переправа ним могла обернутися в непоправну трагедію. Тож коли нарешті руки чиновників дійшли до сполучення, Сергій Самсонюк не стояв осторонь, а особисто взяв участь у ремонті містка.

У мене самого троє дітей

Як рідного, Сергія Самсонюка зустрічають й у родині Сохатюків з Лип. Про нелегку долю, що випала цій сім’ї, наше видання писало півтора року тому. Тоді дідусь сімейства приходив у редакцію подякувати через газету Сергію Івановичу за людяність та матеріальну підтримку. Наймолодший син привів до батьківського дому дружину з двома дітьми, незабаром у них народилося спільне маля, проте сімейне життя не склалося, а жінка полетіла зозулею у світи. Родина й так ледве зводить кінці з кінцями, а ще потрібно піднімати трьох дітлахів. Ходили навіть чутки, що діти перейдуть під опіку держави.

• Дізнавшись цю історію, не можеш залишитися байдужим. Як тільки буваю в тій стороні, заїжджаю з необхідним до цих малих. В голові не вкладається, що при живій матері вони можуть опинитися в інтернаті. Аби підбадьорити молодого чоловіка, щоб він не опускав рук, ми придбали для молодої сім’ї окремий будинок у Липах. Наразі триває процес позбавлення жінки материнських прав і запускається механізм оформлення опікунства на прийомного батька. За дорослих не мають відповідати ні в чому не повинні діти. У мене самого трійко нащадків і цим все сказано, – пояснює Сергій Самсонюк.

Тож не вимагають жодних пояснень й інші благодіяння кам’янчанина: фінансова підтримка ДЮСШ, спортивних змагань, поїздок юних атлетів на турніри, допомога хворим тощо. Оскільки Сергій Іванович є директором ТзОВ «Поділля метал», в управлінні якого знаходиться розважальний центр «Юність» з кінотеатром та дитячим розважальним комплексом «Парк розваг», благодійні акції для дітей з малозабезпечених сімей, сімейних будинків, спецшкіл постійно відбуваються в закладі. Нещодавно сюди приїздили вихованці Солобковецького навчально-реабілітаційного центру, відпочивали тут в свій час і діти зі сходу. Постійними гостями «Юності» є підшефні маленькі чабанівчани, на яких заклад чекає знову 28 грудня. Дітлахам готують насичену новорічну програму з аніматорами, веселощами, смачною піцою та, звісно ж, забавляннями на батутах.

Не встромляйте палиці в колеса

Окремим епізодом у нарисі могла б бути волонтерська діяльність Сергія Самсонюка заради миру на сході України. Проте він неохоче говорить на цю тему.

• Якщо я не йшов туди, значить повинен в тилу впрягтися, аби хлопці мали необхідне спорядження, – переконаний Сергій Самсонюк. – А от за дружину Олену гордо скажу. Вона разом з іншими представниками волонтерської організації «Волонтери К-П» Мар’яною Беньковською, Тетяною Штіфановою, Альбіною Гуменюк взяли на себе великий шмат роботи із збору та відправки гуманітарної допомоги на передову. Я її рік вдома не бачив, мусив навіть няню найняти. З дружиною ми займаємося благодійністю спільно. Коли поруч тебе людина, що розділяє твої прагнення, ти автоматично програмуєшся на нові вчинки.

Має Сергій Іванович однодумців-благодійників і поза сім’єю, з якими спільно зроблено багато гарного і благородного.

• Одним подзвоню – відразу входять в становище й скидаються, воліючи не афішувати, бо дають від чистого серця. Інших, які доларами розкидаються, просиш – поскупиться навіть гривнею. В цьому руслі я завжди говорю: не помагаєш, то хоч не заважай, – розповідає Сергій Іванович. – Пригадую, як ще в 2006 році я обладнав спортзал у приміщенні Чабанівського будинку культури, аби учні мали де займатися на уроках фізкультури та в спортивних гуртках. З попереднім сільським головою була домовленість, що сільський бюджет бере на себе оплату комунальних послуг. Але з приходом нового очільника Лаймонаса Гурскіса проплата згідно з тарифами зупинилася, відповідно спортзал закрили. Через відсутність тепла сама будівля зазнає ерозії, цвіте та руйнується. Через незрозумілі мотиви місцевого керівництва страждають школярі, відвідувачі бібліотеки та народного музею, що також розміщені в Будинку культури. Аби віднайти компроміс, я пропонував сільській раді за свій рахунок облаштувати котельню, проте знову наштовхнувся на опір сільського голови. Замість того, аби разом піднімати добробут громади, окремі особистості піклуються лишень про власні амбіції. Але хай це залишається на їхній совісті. Натомість повну співпрацю налагоджено з районною владою, з якою втілено багато соціальних проектів. Хочеться, й щоб держава обернулася до нас обличчям, та поки що малий і середній бізнес, котрий готовий ділитися з нужденними, заганяють у жорсткі рамки, а благодійництво глушиться непристойними з боку держави податками.

Та, як впевнений наш співбесідник, жодні зовнішні обставини не можуть стати бар’єром для тих, хто хоче нести добро в світ. І це доводять ті люди, котрі, маючи за пазухою дві гривні, одну покладуть в руки того, хто просить. Бо це йде зсередини.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах