АПТЕЧНА КРИЗА, АБО МАРАФОН ЗДОРОВ’Я

Якийсь час я не могла визначитися: чого в нашому місті більше – барів, банків чи аптек? Втім, зрозуміти це можна було б і одразу, адже що може бути важливішим за здоров’я?

Підступний весняний перехідний період, котрий загострює хронічні хвороби, а бува, «наділяє» ще й новими, тривожні години сумнозвісних подій змушують відвідувати «оази порятунку» все частіше. Та ось уже так днів із десять важко знайти в них потрібні нам ліки.

Не скажу, що побувала геть в усіх аптеках Кам’янця, але мій похід усе ж може претендувати на не дуже вдале дослідження: аптека мережі «Здорова родина» (вул. Коріатовичів, 11), аптека мережі «Шара», аптека мережі «Подорожник», аптека мережі «D.S» (усі в районі центрального ринку), аптека оптових цін (біля центральної поліклініки), чотири аптеки (не буду втомлювати читача назвами мереж) на мікрорайоні не мали: йоду, бинтів, валідолу, корвалменту, нітрогліцерину (серцеві препарати), пігулок від головного болю, (зокрема цитрамону), пігулок від тиску, бинтів, шприців (які, до слова, постачає Китай) і таке інше.

На мої запитання, що трапилося, коротко сповіщали: «Війна», «Нема поставок», «Не знаємо», «Можете ніде не шукати…».
Але мене це не вдовольняло, і я ризикнула ще в одній аптеці спробувати придбати 96% етиловий спирт, на що провізор, пильно вдивляючись в мене, поставила питання, як то кажуть, «в лоба»: «А ви що, п’єте цей спирт?». Отож, аби випустити пар, відповіла теж некоректно: «А ви хіба – ні?».

Усе розумію, бо не сьогодні народилася: надзвичайно важка ситуація в країні, фармацевтичні підприємства на сході, півночі, півдні, Поліссі (Харків, Київ, Запоріжжя, Житомир) зупинилися, сподіваємось, ненадовго. Природньо виникає запитання: що робити, куди йти, адже нині Кам’янець заселяє чимало біженців. Здогадуюсь, що «набіги» на аптеки як, утім, і до супермаркетів, відбувалися уже в перші дні російської навали, а відтак ліками запасалися найспритніші громадяни. Хоча неподалік маємо фармацевтичні фірми в Львові, Тернополі…

На жаль, аптечна система повністю приватизована, а відтак не побіжиш з питаннями до управління охорони здоров’я, котре, звісно, до бізнесу не має жодного відношення. І зовсім не хочеться думати, що аптечні «боси» тримають ліки «під прилавком», аби незабаром підвищити ціни на них. Можливо, що це не так, та все ж хочеться віднайти кінчик цього клубочка-проблеми: має ж він, урешті-решт, десь віднайтись…

А поки що помічаю, що стан мій значно поліпшився, певно, за рахунок свіжого повітря, котрим надихалася в рейді, поліпшеної циркуляції крові (ходіть більше пішки), посиленого потовиділення. Тож не відкладаючи на завтра, прямую на ринок до знайомої травниці – будемо піднімати нетрадиційну медицину. Хоча тоді може значно скоротитися аптечна мережа. Порожні полиці – це не про бізнес і не про турботу про людей. Але надія на поліпшення ситуації усе ж не зникає.

Леся НЕСМІЯН.

Поділитися в соціальних мережах