МИ ВТРАТИЛИ БІЛЬШЕ НІЖ БІЙЦЯ
У постах про загибель відомої не лише на Кам’янеччині особистості – Олександра ПОПОВА (Дракона), найчастіше зустрічалися слова «світлий», «надійний», «друг», «легендарний».
А він був і насправді людиною непересічною. Залишившись у дитинстві без батьків (загинули в автокатастрофі), торуючи свою життєву дорогу самостійно, не боявся ніяких перешкод, зневажав труднощі.
Доля Олександра складалася таким чином, що він постійно знаходився в епіцентрі найважливіших для України подій. Одразу після Революції Гідності пішов боронити державу. Все було для нього просто в цьому питанні – ворога потрібно зупинити. В шістнадцятому там же, на сході, отримав надважкі поранення. Тоді практично медицина витягла Сашу з того світу, та на довгому шляху лікування й реабілітації він не переставав мріяти про свою участь у розбудові країни Європейського типу.
Років зо два тому ми розмовляли з ним про його плани. Надзвичайно скромний, інтелігентний на перший погляд, він був патріотом високого штибу, в якому просто вирувало бажання бути першим, де найважче, встигнути туди, де потрібне його плече, де безкомпромісність, принциповість, небайдужість безжально знищують те, що заважає Україні рішуче просуватися на найвищі щаблі цивілізації.
У зоні бойових дій він також переймався усім. Якось, повертаючись з бойового виходу з побратимами, виснажений, втомлений побачив, як горить пшениця. Вражений («Весь світ потребує українського зерна, домовляється з орками, а вони ось так підпалюють наші поля!»), кинувся без роздумів разом із хлопцями гасити полум’я.
На жаль, у боях за Бахмут Олександр Попов загинув.
«Повідомляти такі новини завжди важко, бо не існує адекватних слів, щоб висловити нашу втрату і передати співчуття рідним і близьким. Але всім, хто знав Дракона особисто, жодні слова й пояснення не потрібні – ми втратили більше ніж бійця з нереальним бойовим досвідом і легендарною харизмою. Разом з Сашком у нас вирвали шматок радості та світла, які так рідко зустрічаються на війні, але ворог замість них отримає нашу лють. Скорботу відкладаємо на потім. Зараз є час лише на помсту.
Другу Дракону тричі СЛАВА!», – таке повідомлення в соцмережах залишили побратими 2-го окремого батальйону ДУК ПС.
«Ні, герої вмирають. Гучніше, ніж про це говорять. Частіше, ніж про це згадують. Несподіваніше, ніж до цього себе готують. Друга Дракона вбили у боях за Бахмут. Про нього лишаться не тільки спогади про достойну і світлу людину. Лишається його колосальний бойовий досвід, який він передавав молодшим, який він вкладав у наш бій за правду.
Стус писав: «Хай помреш, та за нами останеться рух».
Ми пишаємося, Драконе. Тобі – тричі Слава!», – з глибоким смутком сповістили про загибель Героя бійці 1-ої окремої штурмової роти ДУК ПС.
А ось ще теплі, болючі спогади про мужнього захисника, вірного товариша Олександра Попова.
Валентин Бондаренко: «Ще пару днів тому ти на кухні розповідав нам про бій, з якого тільки повернувся. А на столі лежав ніж – нагорода від командування.
Друже Драконе, ти був справжнім воїном. Не забудемо. Ти з нами назавжди!».
«Мій любий Друже, з усіх куточків лунає звістка, що люта смерть тебе забрала. Від самісінького ранку не вірю в це, і в мене ще теплиться надія, що це неправда, але вже повідомили офіційно твої побратими, – написав у фейсбуці Микола Біллер. – Це дійсно невимовна та непоправна втрата для всієї України, і для рідного Кам’янця, і для Хмельницького, і для Києва, і для Дніпра, для всіх. Бо ти став Героєм ще за життя і залишишся ним навіки.
Немає просто слів, щоб втиснути в цей пост увесь біль та всю лють за це.
Вічна пам’ять, Брате.
Ти жив заради нас усіх і будеш жити у пам’яті тих, хто тебе знав».
Руслан Мац: «Саня! Братику! Друже Драконе!!! Я весь день відмовляюся вірити! Вкотре хочу сказати тобі щире ДЯКУЮ, бо навіть в найскладніші періоди ти був мужній та відважний…
Дякую за любов до України. Дякую, що захищав нас від російських гнид та покидьків. Навіть після дуже важких поранень ти повертався в стрій і був максимально ефективний. Дякую, що жертвував своїм часом та відпочинком заради наших зустрічей. Дякую, що йшов пліч-о-пліч на захист сімейних цінностей.
Низький уклін тобі та побратимам за звільнений від наволочі Ірпінь та околиці. Дякую за твою сильну віру в Бога, яка реально надихала! Дякую за твій власний приклад мужності та відваги особисто для мене.
Будь проклята та сволота, що наважилася забрати твоє життя! Немає і не буде прощення цій мерзенній нації а ні в цьому віці, а ні в майбутньому!»…
Автор:
admin
