«Край Кам’янецький»
ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТА І ПИСЬМЕННИКА МАР’ЯНА ІВАНОВИЧА КРАСУЦЬКОГО Відомому українському журналістові, багаторічному редакторові Кам’янець-Подільської міськрайонної газети «Край Кам’янецький», письменнику, автору гостросюжетних романів «Довга дорога вночі», «Павутиння», «Крик білої ворони», «Біг з перешкодами» («Редакція»), «Розрив-трава на лютих перехрестях», «Злива», багатьох збірок повістей, оповідань та новел, почесному професору
Небо плакало дощем. З самого ранку. Чи з ночі? Здавалося, велетенська парасоля не по-весняному важкого, холодного і якогось на диво непривітного, тривожно-сонячного неба ніколи не припинить поливати принишклу, стишену чималу територію, на якій густо розмістилися декілька десятків (якщо не сотень) тисяч могил тих, хто в різні часи з неспокійних,
Під такою оптимістичною назвою вийшла друком нова книжка публіцистичних творів, опублікованих раніше на сторінках «Краю Кам’янецького», члена Національної спілки журналістів Лариси Маслової. Цей рукопис восени 2020-го увійшов у трійку переможців літературних робіт, що за умовами щорічного конкурсу видаються коштом міської ради. Тут мешканці Кам’янеччини знайдуть чимало знайомих імен, адже героями
Євген СЕМЕНЮК народився 15 серпня 1945 року в селі Чухелі Волочиського району. Закінчивши школу, він встиг пропрацювати будівельником і цукроваром. Свій журналістський шлях Євген Валерійович розпочав із нашої міськрайонної газети «Край Кам’янецький» (на той час «Прапор Жовтня»). У серпні 1973 року за розподілом, після закінчення факультету журналістики Львівського держуніверситету
З цієї газети я, ще зі школи, розпочинала свою велику Журналістику. У 80-ті роки майже з номера у номер публікувалися мої перші несміливі дописи. Як зараз пам`ятаю: старенький коридор друкарні (часто шпорталась об щось в одному і тому ж місці…), привітні обличчя колег-журналістів, які піднімалися із-за столу мені назустріч,
У сільського жителя день минає досить швидко. Зі світанком встає, а там вже, дивись, сонце опускається за обрій. У постійному русі й Ганна Шиманська з с.Супрунківці. Поки обійде свою корівку, курочок, шмат городу, то й не зглянеться, як вечоріє надворі. Працювати на землі життя й навчило, й змусило. Спочатку
Знайомлячись із нашими передплатниками, відкриваєш для себе таку приємність, як спадковість. От і наразі, розмовляючи з Надією Василівною Рудько із села Крушанівка, з’ясувалося, що газету «Край Кам’янецький» передплачували ще її батьки (тоді «Прапор Жовтня»). І Надія Василівна, і чоловік її Микола Васильович – постійні, віддані газеті читачі. Одна донька
88-літній Іван Григорович Радійчук читає «Край Кам’янецький» навіть вночі. Це коли йому не спиться. Отож, вмикає світильник – і ніби темрява розступається. Читає про різні життєві історії, тож мимоволі пригадується і власне життя: згадує себе молодим трактористом на колгоспному полі чи бачить армійських друзів, із котрими проходив вишкіл на
Іван Михайлович Романчук – поціновувач, передплатник і водночас герой публікацій, який часто з’являвся на шпальтах нашого видання. А ще Іван Михайлович – це свідомий громадянин, професіонал та людина з великої літери, адже за його плечима 50 років медичного стажу, сотні врятованих життів та тисячі вдячних пацієнтів. Закінчив Івано-Франківський медінститут,
Сутеніло. На ослінчику біля хати щось жваво обговорюють і сперечаються дідусі-сусіди Карпо, Антін та дядько Петро. У руках в Антона Михайловича – наша районка. – А ти це читав? – запитує дідусь у свого опонента і простягає перед очі сторінку «Прапора Жовтня». – А там хіба правду написали? –