З пасивних курців – до активних громадян

У Міжнародний день відмови від тютюнопаління замовимо слово за тих, кого називають пасивними курцями, бо ж затяті курці самі зробили для себе вибір. А чимала армія невинних жертв щодня змушена потерпати від нікотину на зупинках, ігрових майданчиках, у салонах маршруток чи в таксі, на паркових алеях, адже Указ про заборону паління у громадських місцях поки що залишається лише на папері.

Мусимо самотужки рятуватися. От ми й запитали в пересічних громадян:

• Чи роблять вони зауваження порушнику?
• Що може дієво вплинути на його поведінку?

Данило, 37 років:

• Тільки тоді, коли об’єктами порушника є діти чи вагітні жінки. В інших випадках мовчу: не хочу наражатися на неадекватні дії суб’єктів паління.
• Їм «допоможуть» лише великі штрафи.

Віра Семенівна, 68 років:

• Зауваження роблю делікатно у вигляді прохання або навіть жарту.
• Звісно ж, штрафи, що б’ють по кишені, діяли б радикальніше. Але хто ж контролює ситуацію?

Роман Олексійович, 61 рік:

• Зауважень не роблю, бо й сам палю. Але завжди стараюся відійти на пристойну відстань від людей.
• Ясно, що Указ мав би виконуватися, але жодного разу не бачив, щоби стражі порядку цим цікавилися.

Олег, 21 рік:

• Зауваження зробити можу, та часто відчуваю агресію з боку тих, до кого звертаюся. Поки що не били, але в нас таке можливо…
• У Варшаві, між іншим, курці палять у строго встановлених місцях – влада у Польщі займається цією проблемою.

Ірина Дмитрівна, 52 роки:

• Ні, навіть водію нашої сільської маршрутки нічого не казатиму, бо ж знає майже всіх пасажирів в обличчя. Потім може й повз проїхати, не зупиняючись, із помсти.
• Покарання має бути, але ж на порушника ніхто не скаржиться.

Тамара Володимирівна, 45 років:

• Зауваження роблю, бо часто йду з малими онуками.
• Щодо впливу скажу прямо: порушниками ніхто не займається, певне, вважають, що є справи важливіші. У нас дуже живуче оте «моя хата скраю». Байдужість не менш страшна, ніж нікотин.

Дмитро Іванович, 73 роки:

• Сам палю з 12 років, тож кому буду вказувати?..
• Думаю, що покаранню має передувати попередження. От де ви бачите в нас таблички «Палити заборонено» в громадських місцях? Трапляються такі в деяких маршрутках – і все.

Марія, 29 років:

• Курцю зауваження не зроблю, народ у нас агресивний. Краще відійду подалі, щоб не дихати тютюном.
• Порушників порядку поменшало б, якби їх фотографували представники поліції чи громадські патрулі, а потім портрети «героїв» розміщали на спеціальних стендах.

Микола Петрович, 57 років:

• Зробиш зауваження – ображаються, бо ж культура нашого населення низька.
• Колись містом та й селами ходили народні дружини, а тепер порушникам різного роду – воля вольная. Почуваються недоторканними. Не буде контролю – не буде порядку!

Аліна, 25 років:

• Не можу сперечатися з курцем. Не знаєш, чого чекати від людини, яка отруює, не замислюючись, інших. А тим більше, якщо вона робить це свідомо.
• У нас волонтерство в країні багатовекторне: бездомним тваринам допомагають, про військових дбають, сиріт не забувають, тиск на вулиці в акційні дні міряють, а от до масового отруєння людей тютюном не дійшли. Прикро, може, знайдуться ті, хто зупинятиме в громадських місцях злісних курців.