ВІТА ГОРОХОЛІНСЬКА: АВТОРИТЕТ — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ ГОНОРАР

ГОРОХОЛІНСЬКА Віта Йосипівна екс депутатка Кам’янець-Подільської районної ради, нині працює військовою адвокаткою. Її шлях — це приклад трансформації від політичної діяльності до правозахисту, де кожен крок продиктований бажанням допомагати людям: спершу — громаді, а тепер — українським захисникам.

 — Віто Йосипівно, як склалося, що Ви опинилися в політиці? Це було свідоме рішення чи збіг обставин? Чи пам’ятаєте той момент, коли вирішили балотуватися? Що стало ключовим поштовхом?

– У політику я прийшла разом зі своїм керівником — директором товариства, де я працювала головним юристом. Спілкуючись із пайовиками під час оренди землі, ми часто чули про проблеми людей у селах: відсутність доріг, транспорту, освітлення, інші побутові питання. На своєму рівні ми не могли це вирішувати, то ж з’явилося бажання допомогти людям уже в політичній площині. На той момент саме розпочиналась передвиборча кампанія, і ми вирішили балотуватися у депутати райради від політичної партії «Самопоміч» — вона нам імпонувала своїми демократичними та чесними принципами. Нас підтримало населення, і я стала депутатом районної ради, очоливши аграрну та земельну комісію, де займалася питаннями землі, власності та користування.

— Ваша депутатська каденція завершилася, і Ви вирішили зосередитися на юридичній практиці. Чому саме військове право?

– До сфери військового права я прийшла поступово. Після завершення депутатської каденції настало повномасштабне вторгнення. У той момент я повністю занурилася у волонтерство — разом із командою ми спочатку збирали найнеобхідніше для військових, а згодом організували потужний волонтерський штаб і громадську організацію «Ратуша», яка досі активно працює. Ми доставляли допомогу навіть на деокуповані території, зокрема на Херсонщину на п’ятий день після звільнення. Коли ситуація стабілізувалась, і люди почали повертатися до свого звичного життя, я замислилась, як можу допомагати далі. Зрозуміла, що можу бути корисною військовим завдяки своїм юридичним знанням. Пройшла додаткові курси, навчання з військового права та почала працювати з пораненими військовими та тими, хто планує звільнення. Вони потребують не лише юридичної допомоги, а й підтримки та розуміння — і я намагаюся це їм дати.

 — Чи знаходить відображення Ваш досвід депутатської роботи у нинішній діяльності? Можливо, є моменти, де ці сфери перетинаються?

– Так, досвід депутатської роботи дуже допомагає в моїй нинішній діяльності. Після децентралізації влади кожна територіальна громада має своє керівництво та самостійно вирішує багато питань на місцях. Співпрацювати з ними набагато простіше, коли розумієш внутрішні процеси, знаєш механізми впливу, прийняття рішень та їх наслідки. Саме тому цей досвід роботи буде доречним у будь-яких справах.

— Політична діяльність може бути складною, особливо на початку. З якими викликами Ви стикалися?

– Самостійно проаналізувати і прийняти правильне рішення – це, мабуть, було найскладніше.

— Як змінювалося ставлення до Вас як до політикині та юристки? Чи відчули, що з часом люди почали більше Вам довіряти?

– Так, ставлення змінюється з часом. З кожною справою та рішенням поступово здобувається авторитет. Для мене завжди було важливо саме це — повага та професійна репутація, а не матеріальні вигоди.

— На Вашу думку, що найбільше стримує жінок від активної участі в політиці?

– Основний бар’єр для жінок у політиці — це внутрішня неготовність. Суспільство вже давно сприймає жінок як рівноправну силу, і гендерних перепон я не бачу. Питання лише в тому, чи готова сама жінка бути сильною, рішучою, холоднокровною та приймати виважені рішення. Усе залежить від внутрішньої впевненості та готовності брати на себе відповідальність.

— Чи доводилося Вам стикатися з упередженнями через те, що Ви жінка?

– Ні, упередженого ставлення я не відчувала. Навіть у районній раді, де більшість складали чоловіки, до нас, жінок, ставилися з повагою та увагою. Жодних стереотипів на кшталт «ти жінка й цього не зрозумієш» не було.

— Як оцінюєте рівень гендерної рівності в політиці та юридичній сфері сьогодні?

– На мою думку, ми вже майже досягли розуміння гендерної рівності. Війна також суттєво вплинула на це: коли чоловіки пішли на фронт, жінки взяли на себе багато ролей і довели, що можуть справлятися не гірше. Зараз жінки активно представлені і в політиці, і в армії. Як приклад — Жванецька та Гуменецька сільські ради, які очолюють жінки. Ці громади демонструють надзвичайно високий рівень організації, розвитку та дисципліни. Іноді вони навіть перевершують громади, де керівниками є чоловіки. Це свідчить про те, що гендерна рівність не просто існує — вона вже працює на практиці.

— Віто Йосипівно, як би Ви оцінили роль жінок у політичному житті Кам’янця-Подільського? Чи достатньо їхнього впливу?

– Мені складно оцінювати внесок жінок саме у політичне життя Кам’янця-Подільського, адже я працювала на рівні районної ради. Але там ми з чоловіками мали рівні можливості та вплив. Вважаю, що війна особливо підкреслила важливість гендерної рівності, і ці підходи повинні зберегтися й надалі, навіть після перемоги.

—Яким чином політики можуть сприяти покращенню захисту прав військових? І чи є в цьому процесі місце для «особливої» ролі жінок?

– Особливої ролі саме жінкам у захисті прав військових я не виділяю — це під силу як чоловікам, так і жінкам. Головне — професіоналізм. Щодо взаємозв’язку політики й права — він беззаперечний. Усі програми підтримки сімей військових, зниклих безвісти, полонених чи загиблих ухвалюються на різних рівнях влади. Верховна Рада визначає законодавчі рамки, які безпосередньо впливають на забезпечення й права військових. Як фахівець із військового права, можу сказати, що з початку повномасштабного вторгнення законодавство в цій сфері змінювалося вже неодноразово. Тож правозахист і влада — нерозривно пов’язані.

— Чи бачите себе в політиці знову? Можливо, вже на іншому рівні?

– Так, я розглядаю таку можливість. Якщо це буде необхідно для того, щоб ефективно допомагати військовим, мати вплив і сприяти вирішенню їхніх питань, я б повернулася до політики.

— А яким бачите майбутнє жінок у політиці України? Що ще потрібно змінити, аби їхній голос став ще сильнішим?

– Після війни жінки стали сильнішими, розумнішими та мужнішими, тому їхня залученість у політику повинна бути нарівні з чоловіками. Жінки мають активно брати участь у соціальних, гуманітарних та інших проектах, а в деяких випадках навіть очолювати їх, адже вони краще розуміють потреби дітей, хворих та малозабезпечених верств населення.

— На Вашу думку,чи вдалося змінити суспільну думку про поділ професій на “жіночі” та “чоловічі”? Чи цей поділ все ще існує?

– Раніше дійсно були чіткі розмежування, але зараз, розмірковуючи над цим, я усвідомлюю, як багато змінилося. Війна значно зміцнила жінок, і тепер немає жодних розмежувань у будь-яких сферах діяльності. Гендерні стереотипи поступово зникають, і жінки та чоловіки працюють на рівних.

— Зараз хочеться поговорити трохи більше про Вас як особистість. Повертаючись до Вашого професійного шляху, які саме особисті якості, на Вашу думку, стали ключовими для досягнення успіху як у політиці, так і в юридичній практиці? Що допомогло Вам подолати всі труднощі та рухатися вперед, навіть коли ситуація була непростою?

– Напевно, це людяність. Для мене найважливіше — вдячність і визнання від людей, яким я допомогла. У політиці та в адвокатурі головне — результат і те, що ти справді можеш вирішувати питання, які важливі для людей саме в цей момент.

 — Віто Йосипівно, як Вам вдається поєднувати все – роботу, громадську діяльність, особисте життя? Чи маєте якісь секрети тайм-менеджменту?

– Не можу сказати, що це важко. Головне — системність і щоб усе було на своїх місцях. Поєднувати цілком реально, коли в сім’ї є розуміння та підтримка.

— Що б Ви порадили жінкам, які мріють про кар’єру в політиці, але сумніваються у своїх силах?

– Бути цілеспрямованими й впевненими у своїх діях. Якщо є мета — не відступати від неї, йти до кінця.

 – І наостанок. Пані Віто, чи маєте життєве кредо або принцип, якого завжди дотримуєтесь?

– Робити те, що до душі, тримати свою позицію, бути чесною і порядною. Авторитет — це найкращий гонорар.

Руслана ПЕТРУШЕВСЬКА.