УКРАЇНСЬКА БРОНЯ
Коли Михайло Цимбалюк, людина досить відома на Кам’янеччині, збирався на війну, в нього було небагато часу, та в наплічнику знайшлося місце… вишиванці – коду нації, у якому закладено наше минуле, теперішнє і майбутнє. Нині вишиванку по праву називають ще українською бронею, бо із споконвіків прийнято було вишиті візерунки на сорочці наносити на найбільш уразливі частини тіла – горло, груди, зап’ястя. А колір у вишиванці теж має символічне значення: червоний означає любов і пристрасть, чорний – втрату і тугу, білий – невинність і чистоту, жовтий – радість і надію, синій – воду, небо, спокій…
Сьогодні ми бачимо вишиванку навіть на англійській королеві. Отож, мусимо пишатися з такого поширення традиційного елементу національного вбрання українців.
Хоча кожному з нас зрозуміло, що йдеться не так про одяг, як про символ, у котрому закладено немало такого, без чого життя цілої нації втрачає сенс.
Акція, оголошена Кам’янець-Подільським історико-архітектурним заповідником у День вишиванки, зацікавила не лише містян, мешканців району, а й тих, хто знайшов у нас тимчасовий прихисток.
Тож із самого ранку на усіх відомих локаціях народ у вишиванках (і не тому, що відвідування було безкоштовним) рушив до фортечних споруд, картинної галереї, виставкової зали на Соборній, до скверу Героїв Майдану та ін.
У виставковій залі нова, яскрава експозиція «Дитяча молитва» – діти (і не лише подоляни, а й з деяких країн Європи) засобами живопису висловили свій протест проти озброєної навали варварів XXI століття.
У картинній галереї зустрічаю сім’ю з Донеччини, котрі діляться (одразу видно справжніх поціновувачів мистецтва) своїми враженнями, а заодно розповідають, як багато історичних цікавинок у їхньому краї.
Згадували і про свою прабабусю, яка в молоді роки спілкувалася з отаманом Махно, про музей, де є що подивитися у їхньому рідному селі. Запитую, чи були в нашій фортеці? Сміються: «Уже тричі!».
А ця родина наразі поспішає до музею старожитностей, бо за кілька хвилин там розпочнеться лекція про вишиванку. А ще, зізнаються кияни, дуже хотілося побувати в Хотині, з’їздити до Бакоти.
Про це ж бажання говорили й приїжджі з різних куточків країни, де йдуть бойові дії. Сьогодні вони проживають в одній зі шкіл міста. Мабуть, було б правильним для таких людей організувати владі безкоштовні екскурсії до цих місць, бо це той контингент, який, на жаль, не має ні власних авто, ні гарної «фінансової подушки», як зараз полюбляють казати.
У скверах юні художники надихалися подіями сьогодення, присвячуючи свої твори Дню вишиванки.
День видався сонячним, яскравим, вулиці розквітали вишиванками. Школярі поспішали зі своїми наставниками до найцікавішого, чим славиться древнє місто над Смотричем. І навіть малюки у візочках теж могли похвалитися вишитими сорочечками. Все правильно – хай звикають до того, що вони українці, котрим вишиванка заповідалася їхнім славетним прапрародом.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
