З ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ ВОЇН

Травневого суботнього ранку дорога перед Будинком офіцерів устелена червоними гвоздиками – сорокарічного старшого прапорщика, старшого водія – сапера, «еменесника» Андрія ОРЛОВА кам’янчани, товариші по службі, рідні, друзі проводжали в останню путь.

Герой був професійним військовим і мав немалий бойовий досвід, адже одразу після строкової обрав службу рятувальника. Звісно, був учасником бойових дій (пройшов АТО/ООС) задовго до повномасштабного вторгнення ерефії.

Трагічна подія відбулася поблизу відомої тепер уже всьому світові Чорнобаївки (Херсонщина). Коли група висококласних фахівців під’їхала до сортувальної ділянки, де знаходилась велика кількість боєприпасів. Розпочався інтенсивний ворожий артобстріл, і як наслідок – здетонувало десять тонн вибухових пристроїв. Загинули всі, хто там знаходився…

У Андрія залишилася мама з бабусею, молодша сестра, дружина з десятирічним сином. Мама із сестрою приїхали на поховання з-за кордону, дружина з сином знаходилася заради безпеки на малій батьківщині – в Кам’янці, куди відправив їх Андрій. На прощальну церемонію приїхали побратими і місцеві рятувальники.

«Андрій, – із глибоким сумом говорив його друг і кум, підполковник запасу Віталій, – зібрав нас усіх наразі тут. І хоча проходив службу в Херсоні, та й мама його родом звідтіля, дружина попросила поховати чоловіка в місті над Смотричем».

Тож Андрій Орлов спочиватиме на Алеї Слави поруч із тими, хто найтяжчої години встав на захист Вітчизни, віддавши за її незалежність, щасливе майбутнє найдорожче – життя.

«У наших героїв не було зброї, але були великі серця. Вони щодня ризикували своїм життям, щоб інші могли жити. На жаль, росіяни вбили їх. Мої співчуття близьким, колегам. Заради світлої пам’яті всіх, хто загинув від рук ворога, – ми зобов’язані перемогти», – зазначив Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах