Смачно, як у мами

Смачно попоїсти на вулиці Пушкінській можна було завжди. У 1985 році в її просторі відкрилося перше в місті підприємство громадського харчування. Невеличка «Кулішня» кликала відвідувачів ароматним димком кулешу, гарячим духом мамалиги з молоком чи запашними шкварками, прохолодним смаком узвару. Щойно на цьому місті зачинився заклад, що славився лише серед шанувальників спиртного. Тепер же напоям із градусами в це кафе дорога закрита. Зате, який широкий вибір страв української кухні. За місяць – понад 30 подяк у «Книзі скарг та пропозицій». Обідали в «Кулішні» гості з різних міст і відзначили: такого гарного кафе в їхньому місті немає.

• Спробуйте наших фірмових страв, – припрошують нових клієнтів буфетниці Єлизавета Гопанчук та Галина Хращевська. – Ось рулет «Ювілейний», закуска святкова, желе «Дари Поділля».

А готували їх кухарі Т.І. Михайліна., Л.І. Ковальчук, Н.І. Сухідько, Л.І. Качалова, П.В. Сабодаш. Ці страви придумав завідуючий виробництвом майстер-кухар Василь Драпатий, переможець чотирьох республіканських і багатьох обласних конкурсів. Він зумів добитися від колег, щоб кожен працював на повну силу для честі фірми:

• Шкода, забули у нас це слово. Зробити абияк, тільки б збути з рук, а там хоч трава не рости. План є, а думка споживача не цікавить. Дуже помиляється той, хто гадає, що план без спиртного не витягнеш. А от ми з узварами, кулішами, кашами – і справляємося, і навіть перевиконуємо… Це значить: готувати так, щоб можна було пишатися своїми виробами.

Зі статті Г.Вірич «На гостину до «Кулішні» («Прапор Жовтня» від 3 грудня 1985 року).

 

Привітно, наче дорогих гостей, зустрічають у кафе по вулиці Пушкінській, із символічною назвою «Смачно, як у мами». У рекламі-запрошенні, що красується над входом, розшифровка: «Скучив за домом? Є рішення: домашня кухня, швидко, сито і смачно, недорого». Пропонуються сніданки, від яких аж слина котиться, комплексні обіди, сімейні вечері, культурний і змістовний відпочинок з оглядом актуальних телепрограм.

Неподалік, по цій же вулиці, кафе «Диканька», кафе-бар «Гоцки», де на відвідувачів чекають затишна атмосфера, вишукані страви української кухні, доброзичливий обслуговуючий персонал, жива музика. Зокрема, по дешевшій ціні можна посьорбати юшки, запашним із необхідними спеціями та м’ясом борщем, ароматними другими стравами з м’яса та риби, пельменями, варениками з картоплею, сиром, галушками, посмакувати тортами, тістечками, кавою та коктейлями. Усі страви можна замовити за телефоном, або прийти у кафе особисто, а вже спеціальний транспорт у вигідний для вас час привезе харчі в потрібне місце.

На дворі привертає увагу прохожих плакат-акція, новинка, «Піца Прошутто», доставка безкоштовно, прохання взяти участь у акції, в якій можна щасливчикам виграти приз – подорож у Париж.

Великою популярністю користується у кам’янчан магазин «Рибна країна», де продаються вироби ПП «Балтика»: копчені, солені, в’ялені, морожені, рибна кулінарія, морепродукти.

Тут же, у кількох кроках ходи, кафе-мініпекарня від місцевого заводу продуктів «Український кристал». Досвідчені майстри пропонують хлібобулочні вироби власного виробництва: хліб «Олександрійський», «Кам’янецький», «Бездріжджовий», «Заварний», сметану, сир молочно-кислий.

Таких міні-пекарень на автобусних зупинках Кам’янця-Подільського керівники «Українського кристалу» останнім часом відкрили чимало, за що їм честь і хвала.

Вулиця Пушкінська – одна з кращих у місті, має багату історію. Тут, у нещодавно капітально відремонтованому Будинку кульутри, діє народний театр, плідно працюють гуртки художньої самодіяльності, курси крою та шиття, відомий на Поділлі ветеранський хор під керівництвом заслуженого працівника кульутри Миколи Мельника.

Через дорогу – відомий усім краєзнавцям будинок, де жив і творив талановитий байкар Микита Годованець. На ньому – меморіальна дошка на його честь.

Меморіальна дошка встановлена нещодавно і на одному з житлових будинків по вулиці Пушкінській на честь Почесного громадянина Кам’янця-Подільського, бійця добровольчого корпусу «Правий сектор» Миколи Флерка, який смартю героя загинув на Сході України 28 лютого 2015 року, захищаючи рідну землю від російських окупантів. Над меморіальною дошкою майорять приспущені прапори України та Добровольчого корпусу «Правий сектор», а також ніколи не в’янучий вінок квітів від земляків.

Сюди, до пам’ятного місця, часто навідуються місцеві жителі, студенти та учні, а також туристи.

Відома вулиця Пушкінська і магазинами «Натуральні продукти» та «Дари Поділля», де продаються продукти тваринництва, свіже м’ясо, овочі та фрукти, сервісним центром з ремонту телевізорів, ноутбуків, комп’ютерів, фотоапаратів, планшетів, центром здоров’я «Нове життя», центром фізичного одужання, новітніми технологіями оздоровлення зору, суглобів, «Чарівниця» з пошиття суконь та аксесуарів для свят і фотосесій, салонами краси та перукарнями, дитячим клубом «Маленька країна», де практикується естетичне виховання дітей, книжковим центром з вивчення мов, фітоцентром, магазинами з продажу автозапчастин до автомобілів різних марок, медтехніки, меблів, одягу для дітей. Центром з продажу квартир житлового комплексу «Діамант», станцією технічного обслуговування автотранспортних засобів…

Вписалось у краєвид по вулиці Пушкінській і кафе, де після проведеної реконструкції значно поліпшилися умови обслуговування та розширився асортимент страв.

Є тут і буфет, а в ньому – алкогольні напої різних марок. Офіційний дозвіл на продаж їх власник харчового підприємства має. Враження від позитиву псує те, що тут торгують самогоном. На очах у відвідувачів, які сюди завітали, молодий буфетник витягнув з-під стола трилітровий слоїк з горілкою-отрутою і налив келих любителю цього напою:

– Пийте, тільки із собою закуску приносити шеф заборонив.

А поруч із кафе – школа №15. То до чого привчають у кафе учнів?

Отож бо воно є: у бочці меду – ложка дьогтю. А з цим, звісно, потрібно боротися. Бо пропаганда самогону харчовому підприємству не робить честі, псує його візитну картку.

Борис УРОДА, ветеран журналістики, лауреат літературної премії імені Микити Годованця.