СКЕЛЯ НЕЗЛАМНОСТІ

«Ігри Нескорених 2025», що проходили у канадських містах Ванкувер та Вістлер з 8 по 16 лютого принесли в доробок українських захисників та ветеранів війни 30 медалей: 12 золотих, 11 срібних та 7 бронзових.
Нашу команду представили 35 спортсменів, що є рекордною заявкою за всю історію змагань. До складу національної збірної увійшли і четверо Героїв з Хмельниччини, серед яких – кам’янчанин Валерій ОДАЙНИК – капітан ЗСУ. Він отримав поранення в січні 2023 року внаслідок підриву автомобіля на ворожій протитанковій міні в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.
Атлет з Кам’нця-Подільського завоював «бронзу» в лижних перегонах стоячи, а у дисципліні «веслування на витривалість» (клас IR4) виборов «срібло».
Особливе значення для української збірної мала медаль у командних змаганнях з волейболу сидячи – це перша в історії медаль у цьому виді спорту. Приємно, що тренером національної команди є наша землячка, хмельничанка Тетяна Гуранська, а у складі команди виступав Валерій Одайник.
До того ж наш спортсмен став єдиним учасником змагань зі скелетону, який має подвійну ампутацію ніг.
Нещодавно у сесійній залі міської ради відбулася зустріч з українським ветераном, триразовим переможцем «Ігор Нескорених 2025», який завітав на цю урочистість з дружиною та двома дітками.
Гучними оплесками зустрічали кам’янчани свого Героя. Слова пошани висловили начальник 143 ОНТЦ «Поділля» полковник Володимир Родіков, заступниця міського голови Олександра Шевчук, заслужений тренер України Леонід Гурман. А волонтери та підприємці вручили спортсмену та його рідним подарунки, побажавши нових перемог та здобутків.
Начальник 143 ОНТЦ «Поділля» Сил підтримки ЗСУ, полковник Володимир Родіков, звертаючись до Валерія, зазначив:
– Я переконаний, що твій шлях, твоя історія, твій життєвий та бойовий досвід стануть часткою новітньої їсторії України і багатьох таких, як ти. У цьому сумніву немає. Багатьох сьогодні вже, на жаль, скосила війна, багато є поранених, але та жага перемоги, стійкість, рішучість, наполегливість тебе привели до гідного результату, тієї мети, заради якої ми тут зібрались. Перемога над собою, сила волі – це, певно, те, що цікавить сьогодні багатьох із нас.
Володимир Геннадійович подякував Віталію, його дружині Інні за те, що була завжди поруч, надихала його на витримку та мужність.
Заступник міського голови Олександра Шевчук від імені міської влади, від всієї територіальної громади подарувала спортсмену картину із зображенням кам’янецької фортеці.
– Схиляємося низько, Валерію, перед Вашою мужністю. Ви – приклад незламності нашої України, – сказала вона. –  Ми всі спостерігали за іграми, ми пишалися і хвилювалися за Вас. Адже Ви такий незламний, як і наша фортеця.

Присутні в залі мали змогу насолодитися відеороликом з «Ігор Нескорених» про змагання, де миті боротьби і перемоги спліталися в міцну ланцюгову реакцію душі, духу, волі та відваги героя, нашого кам’янчанина – Валерія Одайника.
До початку військової служби Валерій працював викладачем в університеті ім. І.Огієнка та був тренером студентської команди з баскетболу, а також тренером у ДЮСШ. У 2021-му році підписав контракт зі Збройними Силами України і пішов служити командиром взводу. І хоча його посада не передбачала виїзду на війну, він добровільно підписав рапорт і у складі сил оборони поїхав у зону бойових дій. Був командиром саперної групи. У січні 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині на протитанковій міні підірвався автомобіль, у якому з іншими побратимами Валерій їхав на завдання. Військовий зазнав складних поранень, переніс чимало складних операцій, ампутацію обох ніг та часткову втрату пальців на правій руці.
Після тривалої реабілітації та лікування за кордоном він не опустив рук, а повернувся до активного життя та великого спорту й став прикладом для інших. Влітку 2024 року він пройшов відбіркові змагання і став одним із тридцяти п’яти учасників української команди для участі в «Іграх Нескорених». Він продемонстрував усьому світу силу українського народу та його прагнення до перемоги.
Валерій Одайник вважає «Ігри Нескорених» одним зі способів показати всьому світу, наскільки в нас сильна й нескорена нація:
– Я показав те, що зміг показати. Якоїсь певної межі в досконалості немає, і ми можемо зробити все, що задумали, вдвічі більше від того, що планували. Їдучи на ці ігри, я й не сподівався здобути якусь перемогу. Головною ж надією та перемогою було подолання себе, подолати планку, яку ти поставив, певні результати, які я вже мав.
Сподіваюся, це стане прикладом для інших, таких же хлопців, адже ніколи не треба здаватися, потрібно йти до мети, до перемоги, і вона обов’язково прийде. Не варто намагатися подолати проблему самотужки, бо це ще більше пригнічує тебе, і врешті-решт зажене в морально-психологічну яму. А коли ти спілкуєшся з побратимами, друзями, сім’єю, яка є найголовнішою підтримкою, ти розумієш оце саме слово – подолати. Втратити кінцівки – це не суттєво в порівнянні з тим, як втратити незалежність, свою країну.
На захід завітали друзі, колеги, котрі дарували Валерію свої теплі слова та пам’ятні подарунки. А він, наче символ нескореної України, створював навколо себе простір незламного духу та сили.

Юлія ЛИСКУН.

P.S.: Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України», яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з  і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Поділитися в соціальних мережах