ПРИЙНЯВ! ПЛЮС!

Матусю, мамо, так хотілось жити.

Не думав в 19 помирати.

Кохання ще не встиг своє

                                            зустріти

Й онуків привести тобі до хати…

Ти на могилі посади калину.

Я соловейком буду прилітати.

Щодня в молитві згадуйте

                                                  про сина.

Матусю рідна і мій сивий тату…

Соломія Українець

Миколі МИХАЙЛОВСЬКОМУ було 19, коли ворожа куля обірвала життя молодого захисника України. Загинув наш Герой 20 вересня, потрапивши під танковий обстріл окупантів під час визволення Харківщини в селі Оскіл Ізюмського району. Дуже боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалося в розквіті сил. Адже скільки ще планів було попереду, скільки надій і сподівань. Не судилося…

Немає такої хвилинки, аби згорьоване серце матері Любові Василівни не краялося від смутку, не пекло невимовним болем, що не стало її кровинки. Сказати, що це біль, розпач, невимовна втрата – нічого не сказати. Суцільна пітьма, загубленість у реальному часі, сподівання, що це наснилося… І знову важке пробудження…

«Ці страшні дні і ночі… Немає більше, немає дитини. Є люди, які мені кажуть, що треба жити. Я вчуся жити з цим болем, але ще ніколи мені не давалось так важко навчання. Ніч довга, як рік, день – як нескінченна мука… Це школа, де немає вчителя…

Я розповідаю тобі, сину, все… Що роблю, куди іду, з ким розмовляю. Ти ж чуєш мене? Ти не можеш не чути, – звертається матір до свого сина Миколи. – Я досі чую твої слова, я досі перечитую нашу переписку. Ти так смішно, по дитячому відповідав на мої прохання: «Прийняв! Плюс!».

Та де ж цей плюс, пташенятко моє?..

Ти обіцяв, що я не буду плакати. Я вже й не плачу. Не можу плакати… Я кричати хочу!!!

Вже холодно, синочку. А ти там без шапочки»…

Було у матері п’ять синів, четверо з них пішли захищати святу українську землю. 24 вересня Кам’янець-Подільський прощався з  одним із них – юним захисником України Миколою Миколайовичем Михайловським.

Залишилось у матері чотири сини. Один ще зовсім дитина – третьокласник, а інші три у формі військовій проводили братика на небо…

Поховали Героя на міській Алеї Слави.

Надія ЄРМЕНЧУК.