ДУЖЕ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ І ХОРОБРИЙ

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

Такими як Владислав НЕБОРСЬКИЙ, наше суспільство має пишатися. Завдяки таким як він, зазвичай і здобувається перемога.

Хоча біографія 27-річного офіцера Владислава Неборського на перший погляд видається й звичайною (загальноосвітня школа №7, столичний технічний університет, паралельно навчання на військовій кафедрі), але усе коротке життя українського воїна, вчинки та погляди свідчать про високий патріотичний дух, відданість рідній землі й готовність до самопожертви в ім’я свободи й незалежності.

Уже з перших днів повномасштабної війни Владислав був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшовши короткотерміновий вишкіл у сухопутній академії імені Сагайдачного, вирушив у найгарячіші точки. «Це був надзвичайно відповідальний і хоробрий командир саперного підрозділу, – згадує нині військовий психолог 48-ї інженерної бригади Анастасія Кирильчук. – Людина дуже позитивна, дбав про кожного підлеглого, ніколи не перекладаючи на плечі інших тягар фронтових буднів. Для нього, Владислава, не існувало завдань, яких неможливо було б виконати. І якщо треба було вирішити щось украй серйозне, пов’язане з особливою небезпекою, він першим відгукувався: «Це зроблю я. Важко? Можливо, та ми з цим упораємося обов’язково».

Того трагічного дня під Лиманом ворог, тікаючи, залишив чимало вибухових пасток – на одну з таких, практично з невидимим «сюрпризом», і натрапив Владислав зі своїми побратимами. Орківська підлість відняла майбутнє одразу декількох бійців. Велика біда, непоправна втрата прийшла сьогодні до родини Героя – матері й батька, молодої дружини, старшої сестри Ганни.

«Не можу повірити, – каже колишня вчителька Влада Катерина Михайлівна, – що цього чудового хлопця (а в ньому було все найкраще, що може бути в справжній особистості), вже немає. Він був взірцем для багатьох. Пам’ятаю (а він мій сусід) побачила його у військовому однострої, запитала, чи йде воювати? Попросила берегтися, а він, щиро так усміхаючись, запевнив мене: «Усе буде добре, Катерино Михайлівно! Усе обов’язково буде добре…».

Власне, це втрата і для всього соціуму. На таких, як Владислав Неборський, тримається благополуччя й процвітання держави. За них він і загинув.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар