ДОКИ Є ПАМ’ЯТЬ У ЛЮДЕЙ, ЖИВУТЬ І МЕРТВІ
Щодня в усіх церквах моляться як за живих, так і за померлих. Адже церква – це єдине місце для освячення душі. І люди, пам’ятаючи про тих, хто відійшов на «той світ», щороку 1 листопада намагаються прибрати місця поховання на кладовищах, запалюють лампадки, влаштовують поминальні панахиди.
Минулої неділі я з членами міського осередку «Українського клубу» Юлією Пироговою та Альоною Шишкіною відвідали давнє Руськофільварецьке кладовище. Щоправда, нашою метою було відшукати могилу Юхима Сіцінського та вклонитися цій постаті за його працю на благо Кам’янця. Однак, майже двогодинні пошуки так і ні до чого не привели. Та й чи можна у таких зарослих хащах, які окутують могили давні, та й не дуже, когось відшукати?!
З історії міста відомо, що це кладовище було відкрите в 1930 році. Ще й сто років не минуло, як воно поступово перетворюється уже в ліс… Щоправда, центральна алея дещо доглянута комунальними, певно, службами. А трохи відійти вбік – без реп’яхів та синяків не обійтися. Як, наприклад, комусь відшукати могилку дідуся чи бабусі, котрі повмирали в 50, 60 чи навіть в 70 роках? Айлант, котрий пролазить тепер скрізь, скував усі проходи, які колись позначалися доріжками, навіть, можливо, алеями.
Не можу судити, як було декілька років тому, бо тут я вперше. Отож побачили могили ректора педагогічного інституту (нині університет ім. І.Огієнка) Івана Зеленюка, байкаря Микити Годованця, засновника музичної школи, професора і скрипаля Фадея Ганіцького, вражаючу пам’ятну стіну жертвам репресій та місце, де в 1937 році були закатовані поляки. Навіть відшукали дивні казкові пам’ятники, на одному з яких стоїть дата поховання… 1906 рік! А кладовище, наче б то діє з 1930-го?..
Щодо дат, історії, – це інша тема. Найперше – про доглянутість кладовища. Ось, до прикладу, у Зіньківцях голова реорганізаційної комісії Альона Шишкіна настійливо посприяла тому, що міська рада виділила кошти для утримання в селі робітника, котрий доглядатиме за станом кладовища. Тобто оці всі дерева, корчі, сміття прибиратимуться і вивозитимуться. Сподіваємося, що це буде так.
Територію Руськофільварецького кладовища слід привести в належний стан. Це потрібно як мертвим, так і живим. Навіть повісити при вході карту, на якій позначатимуться могили історичних постатей, та завдяки якій люди зможуть вільно знаходити поховання своїх рідних. Для прикладу можна згадати єврейські цвинтарі.
Однак у перший листопадовий день обов’язково принесіть квіти тим, хто з рідних навіки тут упокоївся, відшукайте їхні могилки і помоліться за них. І за живих, котрі повинні завжди пам’ятати про померлих, – пам’яттю спільною, незрадливою.
Юлія ЛИСКУН.
Автор:
admin
