ЧОРНОБИЛЬ – БІЛЬ ЯКИЙ ДОСІ З НАМИ

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у будівлі. Сильне радіоактивне випромінювання вразило територію в радіусі 30 кілометрів від місця події. Однак масштаби аварії були набагато більшими. Крім українських населених пунктів, які постраждали від катастрофи, радіаційному забрудненню піддалися селища 19 регіонів росії з населенням майже 3 млн чоловік. Також радіація швидко поширилася на значній території Білорусі і досягла Європи.

Через 36 років після трагедії на АЕС з’явилася нова загроза вибуху – тепер через повномасштабну війну росії проти України. Рано вранці 24 лютого 2022 року північна сусідка повномасштабно напала на Україну. Увечері в перший же день війни з’явилася інформація про підготовку росією теракту на території Чорнобильської АЕС. Були оперативні дані про те, що кілька ДРГ РФ хотіли вчинити терористичний акт на станції, спровокувавши потужну екологічну катастрофу.

Але агресор врешті не наважився це зробити, мабуть усвідомлюючи, що подібна катастрофа зачепить перш за все саму територію росії. Проте ворожа армія окупувала Чорнобиль на цілих п’ять тижнів і покинула станцію тільки 31 березня. Нині на Чорнобильській АЕС, там, де перебував ворог, фахівці зафіксували 50-кратне перевищення радіаційного фону. Окупанти рили окопи на ділянці рудого лісу в Чорнобильській зоні відчуження. Це найбільш небезпечна територія зони, де аномально високі показники радіації. Відповідно, підрозділи московської орди, які там перебували, теж отримала чималу дозу опромінення. Але навіть це не навчило агресора. Росія вустами свого міністра закордонних справ знову загрожує світові ядерною війною.

На Кам’янеччині пам’ятають про ці трагічні дні, коли світ стояв на порозі трагедії небачених досі масштабів. Тож пом’янути своїх побратимів біля меморіалу, встановленому на честь героїв, які заплатили за нашу безпеку своїм здоров’ям і життям, зібралися учасники ліквідації чорнобильської аварії, представники влади, громадськість. Вони поклали квіти, згадали тих, кого вже немає з нами.

– Мужність і героїзм людей, які взяли участь в ліквідації наслідків чорнобильської аварії, неможливо переоцінити. Вони боролися з ворогом, страшнішим за чуму, землетрус, цунамі і, навіть, за озброєного до зубів агресора. Люди показували приклади героїзму кожну мить, просто виконуючи свою роботу, – зазначив у своєму виступі голова Кам’янець-Подільської районної громадської організації «Чорнобиль» Микола Малайдах. Він подякував присутнім, що ті не забувають вшановувати героїчний подвиг ліквідаторів. Побажав усім здоров’я та мирного неба над головою і закликав ветеранів триматись разом в цей нелегкий для всіх час.

Водночас його заступник Анатолій Маринюк розповів, що чимало чорнобильців нині боронять рідну землю. Згадав він свого побратима Олександра Марченка, який загинув разом зі своїм братом, стримуючи російських загарбників на блокпосту біля Пущі-Водиці, що під Києвом.

Тож доземний уклін їм за це, бо ліквідатори аварії на ЧАЕС стали 36 років тому на захисті всього світу точно так, як і сьогодні разом із українськими захисниками боронять рідну землю від рашистської навали.

Станіслав ОРЖЕХОВСЬКИЙ.

Поділитися в соціальних мережах