Мова і дипломатія – потужна зброя

Україна завжди була відкритою до міжнародної співпраці. З кожним роком незалежності іноземних друзів у нашої країни дедалі більшало. Двостороння співпраця торкнулася різних сфер життя, зокрема і армії. Закордонний десант часто «приземлявся» і в нашій частині, а мовний бар’єр допомагали долати перекладачі, котрі забезпечували комунікацію між арміями різних країн. Після повномасштабного вторгнення міжнародна співпраця лише посилювалася, адже перемога зараз кується на усіх напрямках: на полі бою та на дипломатичному фронті. І не останню роль тут займають військові перекладачі, котрі відіграють вагому роль у дипломатичному процесі, що може вплинути на результати військових операцій і міжнародні переговори. Часто їхня праця лишається поза увагою, але її значення неоціненне.
Уже не один рік сумлінно служать українському народові та вірні філології військові перекладачі 143 ОНТЦ «Поділля». Саме вони забезпечують ефективний обмін інформацією між союзниками і партнерами. І напередодні свята розповіли, чому не уявляють життя без філології.

Молодший сержант Юлія Ф.:
– Я завжди мріяла пов’язати життя з англійською мовою та військовою справою. 2015-го прийшла до Центру розмінування цивільним перекладачем. Як перекладач і радник працювала з тренувальною місією Збройних Сил Канади. Досвід, який отримала, вважаю безцінним. Також перекладала курси, конференції, наради в різних силових відомствах, їздила у відрядження в різні міста України. Стояла біля витоків перших курсів підготовки для наших військовослужбовців, які проводились за стандартами НАТО. Тому завжди приділяла значну увагу якості перекладу, налагодженню ефективної співпраці між іноземною стороною та Збройними Силами України, докладаючи максимальних зусиль для того, щоб наша держава розвивалась та відкривала нові можливості для наших військовослужбовців.
Бо усвідомлюю, що перекладач – це з’єднувальна ланка між двома механізмами, що маю володіти відмінними навичками комунікабельності та дипломатичності. Перекладач ніколи не повинен зупинятися на досягнутому, постійно вдосконалюватись та розвиватись. Особливо в сучасних реалія у військовій сфері завжди пізнаєш щось нове. Тим паче, тобі доводиться використовувати професійну лексику саперів, підшукувати відповідні терміни і якомога точно їх передати. І часто такий процес може зайняти декілька годин.
З початком повномасштабної війни у мене була можливість залишитися закордоном, оскільки маю там багато друзів. Але серцем відчула, що хочу жити і служити своїй Батьківщині, тому не вагаючись, вступила до лав Збройних Сил, щоб зробити свій внесок у перемогу над російською агресією. Тут я здобула досвід не лише як перекладач, а ще і як військовослужбовець.
Як військовий перекладач неодноразово їздила у відрядження. Пам’ятаю, як в країні із суворішим кліматом, ніж у нас, довелося вдаватися до лайфхаків виживання. У магазині купували фольгу і так «обігрівалися». Тоді жартували, що на пенсії напишемо книгу про виживання перекладачів (усміхається).
Зараз можу впевнено сказати, що армія мене неабияк загартувала і фізично, і психологічно. І знаєте, мені це подобається, оскільки я завжди любила кидати виклики труднощам, проявляти ініціативу та брати на себе найскладніші завдання. Потрібно загартовувати себе і як професіонала, і як солдата.
А найбільшим стимулом для мене є слова вдячності: «Thank you for the perfect job».
Лейтенант Марина зізнається, що її шлях у ЗСУ почався досить несподівано:
– Військова кар’єра завжди здавалася мені далекою і незрозумілою. Я навіть боялася подумати про те, щоб стати частиною цієї системи. Це був страх перед новим і невідомим. Армія асоціювалася зі строгою дисципліною, ризиками та небезпекою, і я не була впевнена, що це для мене. Звичайно, я чула багато про життя в армії, але зсередини все виглядає інакше. Тож спочатку спробувала себе на посаді перекладача як цивільна особа. Це дозволило мені побачити, як функціонує армія зсередини, і зрозуміти, чи можу я знайти своє місце у цьому середовищі. Я працювала з міжнародними делегаціями, перекладала на важливих зустрічах, брала участь у переговорах. Спочатку це було страшно: велика відповідальність, швидкість, досконале знання мови, глибоке розуміння контексту. Але з часом, коли я занурилася в процес і почала розуміти важливість своєї роботи, моя думка змінилася.
Робота з міжнародними делегаціями та лінгвістичний супровід під час навчань та інших важливих заходів дала мені відчуття, що я роблю щось дійсно важливе. Я побачила, наскільки серйозно перекладач впливає на процеси в армії. Коли ти стоїш на лінії комунікації між двома сторонами, ти розумієш, що від твоєї точності та вміння передати не тільки слова, але й зміст, залежить багато чого. Це почуття відповідальності та важливості того, що ти робиш, врешті-решт і привело мене до рішення приєднатися до армії.
Коли я прийшла в армію як цивільна особа, у мене було багато стереотипів, які поширені в суспільстві. Проте, коли ти стаєш частиною цього колективу, розумієш, що армія – це не тільки про дисципліну та ієрархію, це, в першу чергу, про взаємодію та підтримку. Всі працюють разом заради спільної мети і кожен має своє важливе завдання. Моя робота перекладача стала для мене справжнім викликом, але водночас і можливістю вирости професійно та особистісно. Це постійне вдосконалення навичок, нові виклики і величезна відповідальність.
Військовий перекладач – це більше, ніж просто людина, яка знає мову. Це ключова фігура в комунікації між різними сторонами, на різних рівнях – від делегацій до міжнародних навчань. Перекладач повинен не тільки чітко і точно передавати інформацію, але й розуміти контекст і специфіку військових термінів та ситуацій. Адже у військовій справі кожне слово може мати стратегічне значення. Я також відчуваю великий вплив від своєї роботи, коли бачу, як після правильного перекладу дві сторони починають краще розуміти одна одну і досягати спільних рішень.
Зі своїми колегами повністю погоджується старший солдат Настя, котра вважає роботу перекладача постійним відкриттям чогось нового і важливою у боротьбі із противником:

– Я завжди цікавилася англійською мовою, вивчення якої для мене було зовсім неважким, а навпаки захоплюючим процесом. Поза тим, вступаючи до університету на факультет іноземної філології, я і гадки не мала, що моє життя буде пов’язане саме з військовим перекладом. Важливо розуміти, що військовий перекладач і просто перекладач – це не одне і теж. Адже перекладач повинен знати мову, спілкуватися та вільно нею володіти, професійно перекладати. Але водночас військовий перекладач повинен володіти військовою лексикою та бути обізнаним у військовій тематиці. Це високоінтелектуальна, але водночас і стресова робота.

Але попри складнощі стає зрозумілим, що під час війни переклад – це один з інструментів боротьби з противником, адже комунікуючи з представниками іноземних ЗС, ми обмінюємося інформацією, досвідом, набуваємо нових знань для того, щоб ефективніше давати відсіч ворогу.
Цьогоріч лави військових перекладачів поповнила старший солдат Юля Т., котра розповіла про свій шлях у ЗСУ:
– «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина» – ці слова належать німецькому філософу та письменнику Гете. Звичайно, у наш час без знання іноземної мови важко знайти високооплачувану роботу, бо знання мови – завжди бонус у твою скарбничку.
Англійська мова мене захопила ще зі шкільної парти. Далі – університет, декілька років роботи викладачем в універі, два декрети, репетиторство і, нарешті, моя мрія збулась, коли мені пощастило стати частиною чудового колективу військової частини. Спочатку – на посаді цивільного перекладача, а згодом – уклала контракт. Деякий час звикала до військової термінології, тому потрібно було вчитися заново. Пам’ятаю, як хвилювалася на перших усних перекладах, адже це завжди певний виклик. Із набуттям практики та досвіду, здобувається і впевненість, і краще розуміння військової справи. Проте вчитися не перестаю ніколи, адже як сказав Сократ: «Досконалості немає меж».
Робота військового перекладача – це не лише робота в кабінеті, це забезпечення перекладу у будь-яку пору року і погоду. Доводилось працювати і в дощ, і в спеку, і в сніг та в мороз. Цікаво те, що жодного разу від таких умов не хворіла. Вважаю, що інтерес та захоплення тим, що робиш і любиш – хороший імунітет (усміхається). Цікавість роботи полягає ще в тому, що ти завжди зустрічаєш нових людей, коло знайомих з кожним роком лише розширюється.
Сьогодні, коли Україна переживає надважкі часи, ми розуміємо, що робимо свій внесок у наближення нашої перемоги. Оскільки наша країна співпрацює з країнами НАТО, потреба та популярність нашої професії лише зростає. А в майбутньому, коли ми станемо частиною ЄС та НАТО, коли ми нарешті будемо говорити про війну у минулому часі (а я вірю, що це станеться дуже скоро), нам доведеться ділитися досвідом з нашими партнерами, тож ми будемо ще більше затребуваними. Ще багато справ попереду!
Я бажаю усім нам швидкої перемоги і процвітання нашій державі! А закінчити хочу англійським висловом: «Do what you love. Love what you do!» – «Роби те, що ти любиш. Люби те, що ти робиш!». І успіх гарантований!
Ще під час навчання у виші працівник ЗСУ Олег К. уже набивав руку у перекладацькій діяльності. Правда, як цивільний. Згодом понад два десятиліття викладав у ПДАТУ і водночас – у колишньому ВІІ.
– Хто такий військовий перекладач? Вже сама специфіка цього фаху подана у цьому словосполученні. Це не просто людина, яка має здібності до іноземної мови та досконало володіє нею. Це людина військова, котра обізнана у професійній сфері діяльності, знає всі фахові терміни і водночас володіє базовим військовим ремеслом та здатна зі зброєю стати на захист своєї землі, домівки, сім’ї. Власне, це ширше поняття.
Чи мріяв стати військовим перекладачем? Як такої мрії не було. Але наприкінці навчання в університеті я вже працював перекладачем цивільним на колишньому консервному заводі. Завжди тримав руку на пульсі і повсякчас підвищував свій фаховий та теоретичний рівень із німецької та англійської мов. А з приходом ворога я обрав стежину військового перекладача. І залишатимуся на ній до нашої Перемоги!
Військові перекладачі хоч і залишаються невидимими героями, але є важливими гравцями на дипломатичній арені і роблять свій щоденний внесок у підтримку миру, заслуговуючи на повагу і визнання.

Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».

Поділитися в соціальних мережах