Чому закривають очі на те, що видно неозброєним оком, або Хто вбиває Збруч?

Напевно, в багатьох наших читачів є чимало приємних спогадів про рибацькі трофеї та чудовий відпочинок на березі річки. Але, на жаль, багато із них пов’язані з минулими часами…

Нещодавно довелося стати свідком розповідей місцевих любителів-рибалок, з якими коротали дорогу громадським автобусом у напрямку Чорнокозинець – Ніверки – Шустовець.

– Пригадуєш, які колись соми ловились? – сміється один із пасажирів. – Ледь витягували зі Збруча. Майже півгодини нас втрьох з Володькою та Мішкою водив півтораметровий сомище у Вилниці.

– Пригадую, як моя онучка вперше пішла зі мною порибалити, – приєднується інший, – на вудку впіймала бабку. Та так її злякалася, що вудилище жбурнула у річку. Я тільки кинувся його діставати, як воно попливло на середину Збруча. На іншому боці рибалили мій сусід з сином. Тож його малий кинувся вплав, аби перехопити вудку.

– І що, спіймав?

– Спіймав, – сміється. – Не лише вудку, а й клинчука, кілограмів десь на п’ять. Який, як наживку, проковтнув бабку. Тож сусідам дістався улов, а мені повернули вудку. Зрозуміло, що й уха була ввечері. А зараз не те що риби в Збручі немає, навіть жаб не знайдеш.

– А де їм братися, коли Збруч перетворився на потічок. Через річку можна перейти й ніг не замочити, коли Ніверська ГЕС воду перекриває, – обурюються співрозмовники. – Мали б совість, зараз же риба нереститься. Але кому до цього діло є?

Та, мабуть, комусь є. Бо ж недарма в місцевій пресі природозахисники б’ють на сполох і застерігають заповзятих рибалок утриматися від вилову риби, оскільки з 1 квітня розпочався нерестовий період. Вони і в рейди виїжджають, виявляють та затримують браконьєрів, вилучають незаконні засоби вилову риби. Все це було б добре, якби не одне «але»…

Читаю в одній з місцевих газет, де начальник відділу охорони природо-заповідного фонду НПП «Подільські Товтри» Олександр Спасюк повідомляє, що разом із працівниками поліції та НПП «Хотинський» «за три останніх дні було оглянуто близько 30 км водойм – це річка Збруч від Ісаківців до Ніверки, Бакотська затока, та р. Смотрич біля сіл Смотрич, Шутнівці, Устя» (опубліковано 20.04.2018 р.). Тож невже Олександр Миколайович та інші учасники рейду не помітили, наскільки впала вода у Збручі в районі сіл Чорнокозинці – Ніверка? І не тому, що обміліла, а через те, що Ніверська ГЕС дозволяє собі під час нересту, і не тільки, перекривати та скидати воду, завдаючи цим великої шкоди іхтіофауні. При цьому дуже багато відкладеної рибою ікри залишається висихати на сонці, оскільки зазвичай риба для нересту обирає мілини з водоростями, де під час таких скидів вода відходить від берега іноді на 2-7 м. З кожним таким невдалим нерестом шансів у риби відновлювати свою популяцію стає все менше…

А додаймо сюди ще таких горе-рибалок, які, щоб наловити собі рибки на юшку, закидають дешеві китайські екрани і при цьому замість активної риболовлі з вудкою вживають непомірну кількість алкогольних напоїв та просто забувають або вже не в змозі навіть витягнути ті екрани з води, внаслідок чого в них гине чимала кількість різної риби, раків. Довершують справу й любителі порибалити електровудками. Здебільшого такий вид риболовлі полюбляють круті бізнесмени, чиновники при посадах та погонах.

Доплюсуймо ще замулення русла, засмічення порожніми пластиковими та скляними пляшками, целофаном, консервними бляшанками та іншою неорганікою, що знищує біоресурси та рослинність…

Шкода, що напряму запитати про ці проблеми в Олександра Спасюка або ж його колег з НПП «Подільські Товтри» нам не вдалося. Коли ми завітали до них, нам повідомили, що відповідні працівники знаходяться на нараді в Кадиєвецькому лісництві, коли будуть на місці – невідомо. На телефонні дзвінки відповіли, що коментар може надати лише Олександр Миколайович, однак його телефон перебував у зоні недосяжності.

А тим часом вигляд Збруча сьогодні в порівнянні з тим, яким він був ще недавно, просто шокує – вода відступила, оголивши дно річки. Селяни в розпачі, бо річка, що була окрасою та водяною оазою сільської місцевості, висихає ледь не на очах. І шкода, що не лише сама природа призводить до цього, а й людська безгосподарність.

Не видно і не чути у цій ситуації тільки тих, хто обіймаючи державні посади, покликаний захищати природні ресурси від браконьєрів і недобросовісних господарників. У них у звітах або все добре, або вони не встигають на місце злочину, чи взагалі не бачать його.

Надія ЄРМЕНЧУК.

Поділитися в соціальних мережах