МАЙСТЕРНЯ СВІТЛОПИСУ

Є музика, є поезія, є живопис. А є – світлопис. І це також мистецтво. Це коли митець за допомогою технічних засобів створює зоровий образ. І ми не уявляємо тепер наше буття без документальної фотографії, яка виразно і достовірно відбиває момент дійсності та водночас захоплює тебе у полон.

Неначе леза полоса

Поділить навпіл світ,

Коли націлить в небеса

Художник свій «Зеніт».

За горизонтом – хмари грізні

Узяли сонце у полон…

Пошарпані світлини різні

Гуртуються у світлий пантеон!

Молитви, сльози, радість і бажання –

Майстер світлопису з`єднав цю мить…

Й моє грайливе слово, наче  пестування,

Розчулить душу вашу:

О, благословенна творча ненасить!

За день до війни мені вдалося-таки відвідати першу персональну фотовиставку нашого подільського митця, члена ГО «Фундація вільних фотографів» Миколи Малишева «В об`єктиві Поділля», яка розгорнулася в приміщенні НІАЗу «Кам`янець». Нагода для митця особлива – 75-річчя його народження і 57 картин (це ж треба, навіть у цифрах заклалися паліндромні таємниці!) з краєвидами Подільського краю просто таки вразили мене. По-перше, замки. Свою пристрасть до них ніколи не приховувала та відвідала поки що лише віртуально в мініатюрних копіях, що чудовими діями майстрів зібралися у Старому місті… А фотограф залишив для нашої історії на світлинах залишки замку в Чорнокозинцях і фортецю в Меджибожі, скельний храм в Монастирку і гуменецькі штольні та багато інших. Та й ще – прекрасні краєвиди, приміром, ось з такими назвами: «Володар ріки» (с. Субіч), «Старовинна дорога» (с.Китайгород), «Під музику Тернави» (с.Врублівці) і т.д. Стоїш при вході до зали і губишся: музика, яка насправді тут лунає і огортає усе твоє єство, від самого початку поглиблює твій розум і зір, змушує залишити там, за дверима, усе нашарування суєтних буднів, дозволяючи найдосконаліше увібрати в себе красу краю, де ти народилася, де живеш, і одразу виникає бажання негайно податися у мандри…

Наше місто багате на талановитих фотографів. Наприклад, Микола Сідаш, керівник цієї ж фундації. З Миколою ми декілька років працювали в газеті «Кам`янець-Подільський вісник». Зараз пригадалася творча дуада двох невтомних газетярів, які свої матеріали неодноразово підписували: «Юлія Яворська, журналістка. Світлини Миколи Сідаша». Ти пам`ятаєш, Колю, як ми поїхали на місцеве сміттєзвалище, обліплене мільйонами мух, здобувати матеріал про безхатьок?.. Тепер поважний містянами пан Микола час від часу збуджує нашу уяву своїми персональними та колективними фотовиставками, долучаючи до таких заходів й членів з клубу «Погляд» – Галину Комарницьку, Володимира Стрелецького, Людмилу Поторічну.

Чимало дарував і продовжує дарувати нам історичні миті життя міста і району колишній фотокореспондент газети «Прапор Жовтня» (нині «Край Кам`янецький»), Заслужений працівник культури, «аксакал» фотосправи Станіслав Стояновський. Він дуже багато знає про кожного з нас, бо уява була постійно прикута до журналістського пера і об`єктиву. А найчисленнішу колекцію світлин з майже всіма пам`ятниками великому Кобзарю в Україні певно зібрав лише він!

Запитайте, чи може день у Фейсбуці розпочатися без фотоповідомлень Василя Вавричена? Здається, що місто прокидається з його чудовими панорами мікрорайонів, вулиць та будівель старого й нового Кам`янця. Членкиня «Українського клубу», краєзнавиця Валентина Лекомцева взяла для обкладинки один з таких панорамних краєвидів про Біланівку для своє книги з однойменною назвою.

Вважаю, і це скаже багато хто з нас, що не можна сховатися від фотооб`єктиву Петра Ігнатьєва. Усі свята, заходи та культурні зібрання він намагається якнайповніше зберегти для нащадків та історії, передаючи її у наших обличчях, жестах… А тепер він почав ще й малювати.

Долучився до плеяди фотохудожників і член нашого клубу Микола Панасюк. Майже вся історія клубу – в його світлинах. Член Національної спілки художників України, він прагне витонченим поглядом справжнього митця відобразити світ дерев, тварин і птахів, і нас – людей сучасної епохи.

І що б ми робили сьогодні без таких митців, без їх фотосвітлин, без їхніх напружених пошуків, нових ідей, кадрів, виставкових свят?

До речі, перша у світі фотографія з`явилався ще в 1839 році. А як же вона поступово підібгала під себе, підкорила увесь світ! І давній Кам`янець залишився нам у світлинах перших його фотографів, таких як Михайло Грейм, як батько і син Ніколаєви.

Вже у наш час фотографів об`єднав відомий у місті фотомитець Юрій Савін, який взяв на себе керівництво клубом «Погляд», створений при міському Будинку культури. До того спроби об`єднати фотолюбителів були ще в 70-х роках завдяки А.Романову, Г.Дяченко, Б.Кіперману, О.Луданному. Саме з ініціативи Кіпермана і Луданного в місті народився фотоклуб. Перша ж міська фотовиставка відбулася у фойє міського Будинку культури в 1982 році. Відтоді їх кількість вже й не перерахувати. Початково клуб діяв лише на ентузіазмі таких фотолюбителів, котрих і справді можна вписати в список легендарних кам`янчан. Це – М.Сідаш, В.Рудик, С.Стояновський, Г.Дяченко, М.Малишев, М.Стецюк, Г.Бєлік, М.Маліщук, М.Твердохліб, І.Сушицький, В.Бринюк, О.Луданний. Раз по раз виставки організовувалися в кінотеатрах «Дружба» і «Юність». Кам`янчани та гості міста милувалися ними також і на фольклорно-етнографічному святі «Подільські вечорниці». За ініціативи Миколи Сідаша фотосвітлини неодноразово виставлялися і в фойє сільськогосподарського інституту, а не так давно кам`янчани могли насолодитися його персональною виставкою «Мандри Європою», що була відкрита в міському Будинку культури. Створена в 1987 році під його керівництвом «Фундація вільних фотографів» має також на своєму рахунку чимало колективних та персональних виставок. Сьогодні до фундації входять фотографи Р.Романюк, Р.Уваров, М.Твердохліб, М.Малишев, П.Ігнатьєв, В.Пасхаліс, А.Заходим та інші, які приєднуються до них під час колективних виставок.

Впродовж останніх років наш «Український клуб» відвідав вже не одну виставку саме в конференц залі НІАЗу. Якоїсь миті, споглядаючи красу, в тихому мовчанні зароджуються мотиви вдячності тим, хто їх створює, а також організаторам – завідувачці відділом наукової та культурно-освітньої діяльності Лілії Свінціцькій, науковим співробітникам цього ж відділу Тетяні Герасимчук та Руслану Нагнибіді. Їхнє шанобливе ставлення до творчих особистостей не лише нашого Поділля, а й всієї України, повинно бути гідно оцінене. Як і праця наших літописців світлописом.

Щоразу світлини історії змінювалися. Сьогодні вони стривожені війною… Але й обнадіюють вірою в швидку перемогу.

Миру усім нам!

Юлія ЛИСКУН-ЯВОРСЬКА, голова міського осередку «Українського клубу».