АРХЕОЛОГІЯ ТАКИ МАЄ ПОЛІТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Минулої п’ятниці, 28 жовтня, в Кам’янці-Подільському відбулася вагома наукова подія – 12 Всеукраїнська науково-практична конференція «Археологія&Фортифікація України». Вона була присвячена 100-річному ювілею відомого археолога-трипіллєзнавця Мовші Тамари Григорівни. Розпочався захід з урочистої частини в картинній галереї Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Охочі представити свої наукові доробки могли взяти участь в конференції безпосередньо на місці події, так і онлайн через Zoom.

Присутніх привітали директори Департаменту гуманітарної політики міськради Дмитро Назаренко і музею-заповідника Олександр Заремба. Чиновники відзначили її важливість в умовах війни. Адже саме такі події, розкриваючи значення і важливість культурного та історичного спадку України і українського народу для всього світу, покликані надихнути і показати, за що ми ведемо боротьбу з нашим ворогом.

– У цьому контексті хочеться згадати слова англійського прем’єра Вінстона Черчилля, який на пропозицію скоротити під час війни видатки на культуру і науку відповів: «А для чого тоді ми воюємо?»  – зауважив Олександр Заремба.

Безперечно, оскільки конференція присвячена Тамарі Мовші, перш за все виступаючі приділили увагу її внеску в українську археологію. За словами директора Борщівського обласного краєзнавчого музею Михайла Сохацького, вона є сполучною ланкою між довоєнною археологічною школою і розвитком української археології вже після війни. Зокрема долучила дослідницький внесок Олега Ольжича-Кандиби до тоді ще радянської української археології. Разом зі своїм науковим керівником Тетяною Пассек була популяризатором української давньої історії. Стосовно наших територій, то особливу роль в наукових дослідженнях давнього трипілля Тамари Григорівни відіграє середнє Подніпров’я, до якого відноситься і Кам’янець-Подільський район. Наприклад, свого часу вона брала участь в археологічних експедиціях біля сіл Жванець і Велика Слобідка, під час яких розкопали декілька трипільських поселень.

Про сучасні дослідження трипільської культури розповів кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Національного заповідника «Давній Галич» Тарас Ткачук. Тарас Михайлович запевнив, що українські археологи-трипіллєзнавці без роботи не залишаться. Хоч вже багато розкопано і досліджено трипільської культури в Україні, проте залишається ще малодослідженим раннє Трипілля. Отож, порівняно недавно, в 2009 році, біля Галича Івано-Франківської області було відкрито два таких поселення, які відносяться аж до середини 4 тис. до н. е. З тих пір знайдено багато гончарних виробів, слідів матеріальної культури. Дослідження говорять, що жителі цих місць торгували з населенням інших археологічних культур, а саме Тисополгарської на Закарпатті і в Угорщині та Маліцької на Волині.

Про стародавній Кам’янець розповіли кандидат історичних наук, науковий співробітник Національно історико-архітектурного заповідника «Кам’янець»  Валентин Пагор і магістр історії, завідувач сектору «Музей старожитностей»  музею-заповідника, археолог Петро Болтанюк. Валентин Віталійович зробив екскурс в історію Прибережної башти Польської брами, яка до цього часу не збереглась, але була дуже грізною спорудою (висота 17 метрів) і центральним елементом гідротехнічного комплексу з дамби і шлюзів через річку Смотрич. За умови постійних повеней, спричинених тодішнім більш прохолодним і вологим кліматом, цей комплекс вимагав ретельного догляду, але з другої половини 18 сторіччя ніяких ремонтів і реконструкцій там не проводилось. Врешті споруда прийшла в занепад, і її розібрали на початку 19 сторіччя. Оскільки Кам’янець у минулому був не тільки містом з фортецею, але й саме місто було оточене найбільшими в тодішній Європі оборонними гідротехнічними і фортифікаційними спорудами, то дослідження залишків башти, дамби і шлюзів мають важливе історичне значення і зараз, після декількох десятків років перерви, знову привернули до себе увагу археологів.

У свою чергу Петро Анатолійович розкрив перед присутніми історію будинку по вулиці Кузнечна, 12, що в Старому Місті біля Сходів Фаренгольца. На жаль, будинок не зберігся до нашого часу і остаточно був розібраний після війни, в 50-х роках минулого століття. Археологічна експедиція, яка розкопувала місце, де знаходилася будівля, знайшла докази, що вона там з’явилася ще в 15 сторіччі. Хто жив у будинку в той час, невідомо, але згідно з документами на початку 17 століття там розмістилась ієзуітська школа. Вона проіснувала до 1772 року, коли в Речі Посполитій заборонили орден ієзуітів. Далі будівлю перетворили на казарму, а пізніше – дохідний дім, організований кам’янецьким підприємцем, меценатом і громадським діячем Федором Фаренгольцом, який його перебудував і добудував. Будівля мала три поверхи, мансарду і флігель, до неї також примикали оборонні вали стародавнього Кам’янця. Поступово, особливо після встановлення в місті радянської влади, будинок занепадав, остаточно справу довершила Друга світова війна, яка завдала нашому місту страшних руйнувань.

Професійний реконструктор Дмитро Чубій виклав слухачам своє бачення популяризації історичного минулого в Україні. На його думку, мало туристу гарно показати цікаві історичні місця, пам’ятки і артефакти чи навіть цікаво розповісти про них. Потрібно занурити відвідувача в історичну дійсність, він повинен себе відчути частиною цієї історії. Цього можна досягнути через виробництво якісних сувенірів, відкриття постійних історичних тематичних парків, проведення майстер-класів зі стародавніх ремесел, різноманітних історичних фестивалів тощо.

Завершив урочисту частину на досить сумній ноті кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»  Денис Яшний. Пам’яткознавець розповів про масові руйнування і фактичне розграбування історичних пам’яток, які відносяться до періодів, які передували російській окупації Криму в 1783 році. За його словами, цю політику можна назвати історичним геноцидом – знищенням пам’яті про неросійський Крим. Так були значно понівечені російськими газовиками вали Боспорського царства, побудовані ще до нашої ери. Колись вони відділяли Керченський півострів від решти Криму. Майже повністю зруйновані дорожніми роботами пізньоскіфська фортеця Кермен-Бурун і фортеця готського періоду Сіваг-Кермен. На місці фортеці і раньовізантійського християнського храму (6-7 століття) в місті Гурзуф побудували додаткові корпуси дитячого табору Артек. На додачу в Криму постійно проводяться незаконні розкопки, а знайдені артефакти вивозяться в росію. Тому, підсумував науковець, не дивлячись на всі заяви, що археологія, як наука, поза політикою, вона таки має політичне значення і для України особливо зараз.

Станіслав ОРЖЕХОВСЬКИЙ.

Поділитися в соціальних мережах