А ХІБА ТАМ ЛЮДИ ЖИВУТЬ?
До редакції зателефонував мешканець Червоної Чагарівки Володимир Васильович КОВАЛЮК. Чоловік скаржився на те, що ось мало не з півроку в село не ходять маршрутки (нібито через збитковість рейсів). А питання дійсно виникло не на порожньому місці, адже в селі проживає немало пенсіонерів, інвалідів, дітей. До слова, навіть не працює продуктовий магазин. Як бути?
Вправлятися вище названій верстві в піших переходах до Колибаївки, а то й до міста, бо ж аптека аж у Кам’янці, лікувальні заклади (у Колибаївці лише амбулаторія), управління соціального захисту, та й нині зі створенням Кам’янець-Подільського ТГ з оформленням документів, з вирішенням інших питань (старост поки що нема) треба діставатися виконкому.
Тож Володимир Васильович за дорученням земляків намагався звернутися до різних інстанцій. В одній з них ще й здивувалися: «А що, там, у Вашій Чагарівці, ще люди живуть?». Слава Богу, живуть, посильно працюють в домашньому господарстві, виховують діток, а дехто і на роботу, як може, до Кам’янця добирається.
Звісно, транспортний відділ пасажирських перевезень міськради одразу перейнявся проблемою чагарівчан, зробивши подання на виконком, який відбувся на початку лютого, де розглядалося питання про здійснення технологічної накатки двох маршрутів – до сіл Чагарівка і Зіньківці.
Міський голова Михайло Посітко наголосив, що питання вже пропрацьовується. Але це не заважає паралельно дозволити перевізникам, котрі зголосились підставити плече міській владі і мешканцям громади здійснювати додаткові рейси через села вже з 8 лютого, щоб люди мали хоч якийсь зв’язок із містом.
Але обидва рішення під час засідання виконкому не «пройшли». При голосуванні за Червону Чагарівку «утрималося» троє членів виконкому, Зіньківці –двоє, аргументуючи свою позицію «утримався» тим, що необхідно спочатку розробити програму, в якій визначити збитковість, а ще можливість відшкодовувати підприємцям кошти за організацію проїзду нерентабельними напрямками, а вже тоді зайнятися технологічними накатками горезвісних маршрутів.
Що ж, а віз і нині там. Поки що. Хоча мешканці Чагарівки зраділи б, мабуть, і возу – щоправда, повільно, та все ж рухалися б.
То, може, справа таки зрушить з місця, бо ж надворі ХХІ століття, а ми всі дружно поглядаємо в бік високоцивілізованої Європи.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
