ШКОЛА НАШОГО ЖИТТЯ – 13-ТА ШКОЛА!

Автор: admin |

Сер

2021

Нелегкі повоєнні роки. Кам’янець-Подільський заліковує рани, відбудовує об’єкти виробництва, комунального господарства, соціальної та культурної сфер тощо. На початку 60-х кількість населення в місті стрімко зростає. Гостро відчувається нестача шкільних приміщень, навчання проходить у дві – три зміни…

Керівництво міста за підтримки області та держави приймає рішення про спорудження ряду сучасних навчальних закладів. У 1959 році розпочинається будівництво з нуля нової школи – школи нашого життя №13.

24 квітня 1961 року директором Кам’янець-Подільської середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням №13 призначено досвідченого педагога, керівника-господарника Євдокію Олексіївну Лісневич, яка вже з першого дня роботи на цій посаді ставить перед собою першочергові завдання – введення школи в експлуатацію, формування сучасного педагогічного колективу – та успішно виконує їх. Даний об’єкт був введений в експлуатацію у червні 1961 року, а вже 1 вересня приміщення новобудови та її територія наповнились бадьорими та веселими голосами школярів, яких з великим натхненням зустрічали члени трудового та педагогічного колективів. Пролунав перший шкільний дзвоник, який сповістив про початок навчального року у новій школі. Це було велике свято для Кам’янця-Подільського, всієї шкільної родини – День народження нової школи № 13, якій 1 вересня цього року виповнюється 60 років.

Розпочався перший навчальний рік. Територія школи не огороджена. Навчальні майстерні знаходяться поруч із класними кімнатами. Актовий зал відсутній. Спортивний зал замалий, а майданчик необлаштований.

У передноворічну ніч 1962 року завдяки зусиллям учнівського та трудового колективів за півтора місяці звели капітальну огорожу території школи, по периметру висадили дерева, а в квітні-травні зацвіли квіти, прикрашаючи шкільні клумби.

У 1961-1962 роках учнями-старшокласниками під керівництвом вчителів фізкультури Володимира Михайловича Ільницького та Алли Миколаївни Весельської на території школи побудовано сучасні баскетбольний та волейбольний майданчики, на яких проводились шкільні та міські спортивні змагання.

Наближався 1963 рік. Школа активно готувалася до першого випуску учнів 11 класу. Серед яких був і випускник, гордість школи – Сергій Вадимович Славін, який закінчив навчання із золотою медаллю.

У квітні 1962 року розпочали будівництво навчально-виробничого корпусу: спортивного залу та навчально-виробничих майстерень. Три роки працювали на будові, яку учні назвали своєю, ударною. Тут шліфувались трудові вміння і навички юних, гартувалась їхня воля, викристалізовувались характери. Разом з учнями працювали вчителі, батьки, підшефні. До початку 1965-1966 навчального року будівлю одинадцятиметрової висоти приймала державна комісія. То була своєрідна перевірка згуртованості шкільного колективу, серйозне випробовування сил, перша заявка на зрілість. Вона виявилась і вирішальною перемогою.

Важко повірити, але протягом першої чверті навчання робочі місця з усім потрібним обладнанням, інструментами, виготовленими у власних майстернях, мали всі учні. Привабливі і зручні навчальні посібники для кожної теми з’явилися у фізичному, хімічному та біологічному кабінетах. Ні якістю, ні кількістю не поступалися прилади, діючі моделі і посібники математичного, історично-краєзнавчого кабінетів тощо. Гостинно відчинилися двері спортивного й актового залів, шкільних навчальних майстерень, кабінету технічних засобів, оновленої шкільної бібліотеки, архіву-музею школи.

У кожному заході, який планував і впроваджував у практику школи педагогічний колектив, відчувалось піклування керівника закладу про глибину знань і моральних переконань учнів, про авторитет учителя, його творче зростання. Це і спонукало кожного члена педагогічного колективу до вдосконалення своїх фахових і методичних знань, а отже, педагогічної культури. Методичній культурі в школі приділялась особлива увага. В школі було створено предметні методичні об’єднання. Творчий характер мала гурткова робота. На високому науково-технічному рівні працювали фізичне і хімічне товариства. Традиційними і масовими стали учнівські олімпіади, вечори цікавої фізики, хімії тощо. Самостійні, науково-практичні роботи учнів-гуртківців фізиків піднімали школу на високий рівень не тільки в місті, а й в області.
У 1963 – 1965 роках під керівництвом вчителя фізики Еміля Фішевича Епельблата учнями-старшокласниками виконано ряд науково-практичних робіт. Розроблено принципову схему та виготовлено своїми руками конструктив електротехнічної реклами, яка багато років прикрашала головний корпус школи №13. Непридатний до використання радіотрансляційний вузол на базі Ту-50 учні відремонтували і встановили в окремому приміщенні. Змонтували мережу його електроживлення. У кожен клас, кабінети провели радіотрансляційні мережі. Виконання цього заходу дозволило створити шкільний прес-штаб та значно підвищити рівень навчально-виховної та просвітницької роботи в школі, про що писалось не раз у місцевій та обласній пресі.

Школа завжди була на висоті. Вже за підсумками роботи першого (1961 – 1962 рр.) навчального року посіла перше місце серед інших шкіл міста, за що отримала відповідну перехідну відзнаку. І так було протягом багатьох років. За всіма напрямками діяльності посідала призові, переважно перші, місця на предметних олімпіадах, у спортивних змаганнях, на конкурсах художньої самодіяльності тощо.

Шкільний стоголосий хор під керівництвом завуча Валентини Дмитрівни Фадєєвої був потужним колективом художньої самодіяльності та постійно займав перші місця як у місті, так і в області. Танцювальний колектив нашої школи мав чоловічу і жіночу групи, у програмі яких були переважно українські танці. Нашими танцюристками – шкільними подругами, милувались не тільки ми – хлопці, але й усі глядачі та члени журі. Зведений аматорський танцювальний колектив середньої школи №13 був визнаним і першим танцювальним колективом серед шкіл Кам’янець-Подільського, а подекуди і області.

Школа постійно була активним учасником всіх загальноміських заходів. Як активний учасник міських свят квітів школа неодноразово посідає перші місця. Санітарний пост школи був одним із кращих в області, як і шкільна команда КВК, яка була створена 60 років тому, багато років була лідером у міських та обласних змаганнях.

Не відставав від інших напрямків навчально-виховної роботи школи і туристичний. Школярі разом з учителями відвідували всі цікаві місця Кам’янеччини, області, України. В туристичних змаганнях теж чимало отримували перемог.

У школі, не лише на уроках, а й у позанавчальний час здійснювалась система заходів виховання школярів у дусі високої громадської та суспільної свідомості. Сюди, в опорну школу з виховної роботи, прагнули завітати керівники, вчителі, вихователі шкіл міста, області. Велику роботу з виховання в учнів патріотичних почуттів, гордості за свою Батьківщину, за її славне минуле проводило товариство юних істориків-краєзнавців. Глибокий слід у серцях й свідомості школярів залишили подвиги юних патріотів у роки Другої світової війни. Зібрані юними краєзнавцями матеріали про молодіжне підпілля як найдорожчі реліквії зберігалися в залі бойової слави, в шкільному архіві. Для шкільного юнацтва вони служили надійним компасом життя й відданості Вітчизні, взірцем мужності.

Головною метою роботи школи був гармонійний і багатогранний розвиток нової Людини. З цим завданням успішно справлявся професійний педагогічний колектив школи, очолюваний видатним педагогом Євдокією Олексіївною Лісневич.

Учні-випускники всіх поколінь школи №13 щиро вдячні своїм наставникам, котрі невтомною працею творили школу – школу нашого життя, відкрили нам шлях у подальше майбутнє та дали знання, які дозволили нам бути корисними у суспільному житті нашої неньки-України.
Сьогодні серед випускників Кам’янець-Подільської середньої школи №13 (нині Кам’янець-Подільський навчально-виховний комплекс №13) – керівники підприємств, установ і організацій, академіки, професори, доктори наук, член Американської асоціації з науки і технологій, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений економіст України тощо.

За 60-річну історію наша школа мала різні назви: Кам’янець-Подільська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням №13 (1961-1966 рр.); Кам’янець-Подільська середня школа №13 (1966-1994 рр.); Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 (1994-2003 рр.); Кам’янець-Подільський навчально-виховний комплекс №13 (з червня 2003 р.). Незмінним залишався її номер – 13.

Тринадцята за номером, школа нашого життя, була, є, і, впевнені, буде першою не лише у нашому місті, а й в області.
Всі минулі 60 років ми з глибокою повагою до праці педагогів стежили за життям рідного закладу, старалися бути корисними. Ми з вдячністю пам’ятаємо своїх вчителів і директорів школи, які в різні роки її очолювали:

ЛІСНЕВИЧ Євдокія Олексіївна – творець школи, перший її директор впродовж 14 років (з 1961 по 1975 роки), видатний педагог, відмінник народної освіти УРСР, ветеран Другої світової війни, кавалер ордена Леніна (1966) та багатьох інших державних нагород. Євдокію Олексіївну вшановано найвищою людською нагородою – доброю, вічною пам’яттю її учнів, колег, батьків, тож недарма з 1963 року кам’янчани називали цей заклад школою Лісневич.

ДАРМАНСЬКИЙ Микола Миколайович – український громадський і освітянський діяч, педагог, кандидат педагогічних наук, ініціатор створення Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту та його почесний ректор, відмінник народної освіти УРСР (1981), нагороджений: медаллю А.С.Макаренка (1986), орденом «Знак Пошани» (1987), Заслужений працівник освіти України (1995), очолював школу з 1975 по 1979 роки.

БЛИЗНЕЦЬ Любов Іванівна – прекрасний педагог, відмінник народної освіти УРСР, працювала директором з 1979 по 1986 роки.

ЛЯГІН Михайло Олексійович – директор з 1987 по 1993 роки.

КИРИК Олег Миколайович –досвідчений педагог і керівник освітніх закладів, неодноразово відзначений почесними грамотами Міністерства освіти України, відмінник освіти України (2008), очолював школу в 1993-2003 роках. Нині Олег Миколайович директор Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені Т.Г. Шевченка.

КІШКО Валерій Петрович – керував навчальним закладом з 2003 по 2005 рр., з 2006 по 2013 рр. Він – учитель історії, підполковник ЗСУ у відставці, лауреат Хмельницької обласної премії імені М.М. Дарманського в галузі освіти і науки в номінації «Кращий директор загальноосвітнього навчального закладу» (2011 р.).

ОХОТА Інна Василівна з 2013 року по сьогодні очолює НВК №13. Працювала учителем молодших класів, перспективний педагог-керівник, яка до призначення на цю посаду успішно очолювала Кам’янець-Подільську ЗОШ І-ІІІ ступенів №12.

Пліч-о-пліч з Інною Василівною активно, професійно та творчо працюють вчителі вищої категорії, заступники директора: з навчальної роботи – Хвостач Аліна Миколаївна, біолог, викладач біології і хімії; з виховної роботи – Дзізінська Оксана Віталіївна, вчитель математики; з науково-методичної роботи – Веселовська Лілія Іванівна, вчитель історії.

До складу Кам’янець-Подільського навчально-виховного комплексу №13 входять: спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням польської мови та гімназія, де поглиблено вивчаються українська мова та література, іноземні мови (польська, англійська). Високий рівень освіти та виховання підростаючого покоління забезпечує сучасний, високопрофесійний педагогічний колектив НВК №13.

За 60 років шкільний педагогічний колектив навчив і виховав тисячі учнів – випускників, які отримали не лише знання і професійні вміння, але й збагатили свій духовний світ цінностями добра та істини, тож і сьогодні продовжують і примножують славні традиції рідної школи. У 2006 році школа стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» в номінації «Школа громадянського становлення». Приємно відзначити, що учні НВК №13 і нині постійно беруть участь та займають високі місця в олімпіадах та державних загальношкільних заходах, про що свідчать дипломи й нагороди.

Суспільство змінюється. Змінюються підходи до навчання та виховання підростаючого покоління, що покладає на вчителів велику відповідальність. І дуже важливо пам’ятати все те добре, що зміцнює спадкоємність поколінь. Як писав Конфуцій: «Хто осягає нове, плекаючи старе, той може бути вчителем».

Напевно, таким і має бути життя сучасного навчального закладу – оснащеного новітніми навчальними технологіями, креативними педагогічними ідеями, наповненим добрими справами, цікавими подіями, хвилюючими зустрічами, мудрими вчинками, щирими переживаннями. А головне, це глибоко осмислене виховання учнів на історії, багаторічних традиціях школи та збереження доброї пам’яті про педагогів-попередників, про випускників школи усіх поколінь.

З нагоди 60-річчного ювілею хочеться побажати навчально-виховному комплексу №13 процвітання, подальших звершень, а сучасним педагогам примножувати здобутки на освітянській ниві та продовжувати величну історію закладу ще не один десяток літ, а учням, які сьогодні лише осягають основи наук, протягом свого життя звеличувати школу, котра дала їм путівку в майбутнє.

Шановні, дорогі кам’янчани! Зі святом вас – 60-річним ювілеєм нашої рідної школи! Бажаємо всім здоров’я, наснаги, мирного неба над головою та життєвого достатку. Будьте щасливі!

Поки ми живемо на білім світі,
Давайте збиратись, шановні мої,
У рідному місті, на нашім Поділлі,
В колі друзів, у родині, в сім’ї.
Alma-mater – тринадцята школа,
Хіба можна забути її?
Ти єдина у нас, неповторна,
Академія знань і маяк у житті.
Школа наша з перших днів була знана,
Мала власний почерк та високе ім’я.
Для нас ти назавжди – неповторна, бажана,
Як рідна мати, та її почуття.
За все, рідна школо, ми тобі дуже вдячні,
Незабутнім та щирим своїм вчителям,
Які дійсно найрозумніші, найкращі,
Що віддали все ліпше своїм школярам!
Тож такою лишайся навіки,
Примножуй славу, хороші, великі діла,
Щоб тобою пишатися стільки,
Доки пам’ять про тебе жива!