Відслужи, як треба, й повернись: Кам’янець-Подільський об’єднаний військкомат знайомить з ідеальним призовником

Не чекаючи на повістку, сам з’являється до військкомату.

Має середню (вищу) освіту.

Спортивний. Морально стійкий. Не висловлює претензій, коли мова йде про вибір роду військ, бо готовий до оволодіння найпотрібнішої наразі в армії спеціальності.

Друзі, батьки, дівчина схвалюють його бажання відслужити строкову. Портрет ідеального призовника?

– Ну що ж, і таких немало, – погоджується спеціаліст відділення комплектування Кам’янець-Подільського об’єднаного військового комісаріату Роман Чередниченко.

– Романе, нещодавно всі ми мали можливість бачити цілу низку телесюжетів про те, як «ухилянтів» від призову розшукують по нічних клубах. Кам’янеччина не дала такого приводу медійникам.

– Дійсно, подібних «рейдів» нами не проводилося, хоча доводиться інколи навідуватися додому до майбутніх строковиків неодноразово.

– Чим неявку на призовний пункт мотивують?

– Відмовка типова: «Не одержував повістки», хоча батьки, ті, хто має статус прямих родичів, можуть за повістку розписуватися.

– Як зазвичай карається той, хто в десятиденний термін після вручення повістки не з’являється до військкомату?

– Штрафом. На жаль, у такому розмірі, що це нікого не обтяжує. Прикро, що історія повторюється з року в рік.

– Хто винен?

– Причин тому багато. Родинне налаштування: тати-діди, котрі служили, є безумовним позитивним прикладом для хлопця. Йдемо далі. Нині програми з предмета, що має готувати й розвивати допризовників, відчутно скорочені. Та й позакласна робота не перевантажена військово-патріотичним вихованням в окремих випадках.

– А преса, телебачення хіба не могли б сприяти формуванню патріотичної свідомості?

– Звісно, що так. Та, буває, наше «замережоване» юнацтво більше цікавиться в інтернеті тим, як «відкосити» від армії.

– Фільмів про сучасну армію обмаль…

– Авжеж. Переважають бойовики, трилери, віртуальні битви, далекі від реалій. А ще сидячий спосіб життя сильно позначається на фізичній формі та й на свідомості. До слова, немало хвороб нині дуже «помолоділи» – інсульт, інфаркт, онко…

– Недаремно тренери, організатори спортивних змагань стурбовані гіподинамією, яка поширюється в суспільстві. Проблема, що стосується соціуму.

– Згоден. Перепон вистачає. До того, ще одна тенденція народжена соціально-економічним станом: ледь закінчивши навчальний заклад, молоді люди прагнуть якомога швидше заробляти «великі» гроші, тим більше, що й кордони стали безвізовими, але це не має перевалювати над виконанням громадянського обов’язку кожного чоловіка.

– Отож, якщо тобі виповнилося двадцять…

– Не обов’язково. На строкову, між іншим, як і на контрактну, можна йти з вісімнадцяти років, тільки строковика не доправляють до зони АТО.

– Виходить, до армії можна піти одразу після школи?

– Так. І це має свої плюси, адже багато хто в цьому віці ще толком не визначився з професією, зате після служби, набравшись певного досвіду, точно вже не «промахнеться» в пошуках справи всього життя.

– Романе, а могли б зараз і тут познайомити з ідеальним призовником?

– Без проблем. А ось і він…

Сергій К. – кам’янчанин. Має диплом електромонтажника. На службу йде охоче.

– Сергію, як рідні реагують на те, що днями зодягнете однострій?

– Нормально. Не заперечують, не відмовляють.

– Дідівщина не відлякує?

– Це вже можна вважати застарілим поняттям: сьогодні багато чого помінялося в армії.

– А дівчина відпускає? Чекатиме?

– У ній я упевнений, як у собі, це по-перше. А потім, якій нареченій не хочеться, щоб поруч був справжній мужик? А ним можна стати лише на службі.

– Вірите, що строкова додасть бонусів у подальшому?

– Стовідсотково! Жодного сумніву в цьому. Це й повага суспільства, й прихильність роботодавців, додаткова спеціальність, упевненість в своїх силах… А головне в тому, що перекласти свій обов’язок на плечі других – це не по-чоловічому.

Лариса МАСЛОВА.