Випробувана часом музика

Автор: | Опубліковано Культура Немає коментарів

Будучи відносно невеликим містом, що розкинулося на берегах ріки Смотрич, Кам’янець-Подільський завжди виділявся серед міст-сусідів своїми культурними здобутками. Перший український університет, відомі митці і письменники, наукові здобутки у сфері філології, історії, краєзнавства, аграрних наук – це не- повний перелік, чим славиться квітка на камені. У цьому списку музика ніколи не пасла задніх. Чого тільки вартують імена Миколи Леонтовича і Фадея Ганіцького. Проте час не стоїть на місці. Змінюються і виникають нові музичні жанри, напрями. Мінлива і непередбачувана публіка слідує за своїми кумирами чи згадує старі, добре впізнавані ритми і мелодії. Музична аудиторія, вона як і люди, різна.
Саме про безсмертну класику, яка теж не стоїть на місці, про виклики, котрі постають перед виконавцем і творцем, і, звісно, про Україну, українців у академічній світовій традиції музикування розповіла відомий не лише на Кам’янеччині виконавець та композитор, автор циклу концертів «30 хвилин з органною музикою» Марія ДУБІК.

– Маріє, як так склалось, що Ви пов’язали свою долю з музикою?
– З дитинства музика мене зачарувала. Відвідуючи з батьками костел під час недільних служб, була вражена чудовим звучанням органу і з того часу так захопилася ним, що допомагала з музикально-літургійним супроводом католицької меси у Кам’янці та навколишніх селах, паралельно навчаючись у міській дитячій музичній школі. Пізніше брала уроки гри на органі в органіста кафедрального костелу свв. апостолів Петра і Павла – Станіслава Нагорняка. Далі було Хмельницьке музичне училище (тепер коледж) ім. В.І. Заремби – спеціальність «Фортепіано і теорія музики». А потім пішли виступи на сценах України та Польші, викладання у Кам’янець-Подільській районній дитячій школі мистецтв. Звісно, не забуваю я і про орган, хоча основна моя спеціалізація – це все таки фортепіано. Багато виступала, граючи на цьому інструменті, удосконалювала свою майстерність у знаних метрів України і Європи.
– Окрім того, Ви ще й композитор – пишете музику.
– Так. Маю збірки творів для фортепіано і органа – це сучасна музика.
– Виконуєте свої твори у започаткованій вами серії концертів «30 хвилин з органною музикою»?
– У тому-то і справа, що орган кафедрального костелу свв. апостолів Петра і Павла, де і відбуваються концерти, – механічний, і на відміну від електричних чи пневматичних він не пристосований до виконання сучасних творів. Зараз відбувається реконструкція костельного органу, тож сподіваюся, що вже у травні поціновувачі органної музики зможуть насолоджуватися мелодіями класичних органних творів.
– Як вважаєте, професія виконавця класичних творів відрізняється від інших?
– Загалом це певний стиль життя. Ти завжди повинен бути у формі, постійно вдосконалювати репертуар, а ще багато концертувати. Тут вимагається самоконтроль і невтомна праця над собою. Що стосується матеріальної сторони професії, то все залежить від класу виконавця. Новачки завжди заробляють менше, ніж досвідчені професіонали. Щоб досягнути успіху, в тому числі матеріального, навіть будучи талановитим, треба пройти певний професійний шлях, докласти зусиль.
– Зараз кордони відкриті, багато музикантів і виконавців класичних творів їздять до нас з концертами, а наші співвітчизники працюють на відомих світових сценах. Як міжнародна співпраця позначається на житті українських виконавців і розвитку української класики?
– Україна є органічної частиною світової музичної академічної спільноти, а наші музиканти і оперні співаки затребувані за кордоном. Перш за все цінується наша музична освіта, яка передбачає грунтовну підготовку не тільки з майстерності гри на інструменті чи співу, але й грунтовні теоретичні знання, що дозволяє нашим випускникам ширше застосовувати здобуті навики, більше імпровізувати та експериментувати. Тоді як на заході навчання спеціалізованіше, акцент робиться на покращенні виконання. Проте така відкритість іноді приводить до того, що деякі вітчизняні викладачі занадто сильно орієнтуються на впровадження західних методів спеціалізованого навчання на шкоду підготовці їхніх підопічних з теорії і історії музики. У цій ситуації нашою конкурентною перевагою стає збереження вітчизняних традицій музичного виховання і самобутності української академічної школи класичної музики.
– Побутує думка, що класична музика для небагатьох вибраних, а от популярна – для широких мас.
– Насправді це не зовсім так. Шанувальників класичної музики серед усіх прошарків суспільства достатньо і у нас, і на заході. Звісно, їх менше, ніж, наприклад, прихильників якоїсь розкрученої поп-зірки, але досить, щоб консерваторії і філармонії не залишались порожніми. Також багато є гарних виконавців, диригентів і солістів серед інших народів – афроамериканців, японців, китайців і т. д. Вважаю, що не потрібно боятись доносити людям високе мистецтво, мовляв, вони не зрозуміють і відвернуться від нього. Комусь не сподобається, а хтось буде в захопленні – це справа смаку.
– Чим класична музика відрізняється від некласичної, популярної?
– Слово «класичний» перекладається з латини як «зразковий». Якщо говорити у широкому сенсі, класичною можна назвати всю ту музику, яка витримала випробування часом і прийшла до нас з далеких епох і чужих культур як їх втілення і відображення. Але у вузькому сенсі це музика епохи європейського класицизму десь від 1730 до 1820 року, до якої належать перш за все віденські класики – Бетховен, Гайдн, Моцарт і т.д. Тому класичними можна назвати музичні твори, наприклад, середньовіччя, античності, Давнього Єгипту чи модернізму кінця ХІХ – початку ХХ століття. Якраз середньовіччю ми зобов’язані нотному запису, який винайшов монах Гвідо Аритинський. Класична музика пишеться і сьогодні, з’являються нові твори, старі теми перекладаються на новий лад.
Я в жодному разі не маю нічого проти естради, але крім естетичної насолоди, виконання і прослуховування, класика має і практичне значення. Вона розвиває логічне і аналітичне мислення. Це корисно для людей, які хочуть підвищити свої уміння виступати перед аудиторією. На додачу класичні ритми позитивно впливають на розвиток людського мозку, а переживання, які спричиняють класичні твори, допомагають заспокоїтись і подолати депресію. Існує навіть така галузь у психології як музикотерапія. Коли у людини з’являється вільний час і їй не треба постійно думати про насущний хліб, вона вже не вдовольняється простим споживанням, у неї пробуджується інтерес до нематеріальних речей. Головне – показати, що класична музика це не шось складне і малозрозуміле, а приємна і корисна річ. Так що приходьте самі і приводьте своїх дітей на наші концерти та виступи.

Станіслав ОРЖЕХОВСЬКИЙ.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар