Ролі у долі

Сьогодні уявити наше місто без присутності в ньому Валерія СВЕРЕДИ просто неможливо. Усі ми любимо театр, кіно, вистави, прем`єри, шоу і масові видовища, що час від часу проводяться у Кам`янці. І Валерій дуже часто є в центрі усіх цих подій.

Якось побачила в Інтернеті відеоролик, де якийсь актор так вражаюче читав улюбленого вірша Ліни Костенко «Мікеланджело», що одразу переслала його багатьом своїм друзям у Фейсбуці, а сама почала шукати інформацію про цього актора: в яких же ролях він грав у кіно або ж театрі. Одразу подумала, що київський. А він, виявляється, мешкає в моєму місті і є кам`янчанином!
Тепер Валерій завжди з нами, з «Українським клубом». Коли ми з Аліною Криницькою вирішили поставити частину п`єси Михайла Старицького «За двома зайцями», приурочивши її 140-їй річниці з часу написання цього безсмертного твору, нам підказали, що роль Голохвастова може зіграти відомий у місті актор Валерій Свереда. І хоча класику Валерій не дуже полюбляє, потім, на кожній репетиції, я так насміялася, так тішилася його грою, що навіть не здивувалася, що в день виступу глядачі аплодували стоячи і викликали на «біс».
Взагалі, де б Валерій не з`являвся під час виступів, його завжди супроводжує оце окличне «Браво!». Він ще зі шкільних років грав у театрі, читав вірші на сценах. Малював, адже з другого класу мріяв стати художником.

Валерій – випускник ЗОШ №17, закінчив аграрний факультет Подільського державного університету. І в ньому залишився працювати. А ви зайдіть у його робочий кабінет: тут і шкіряні костюми, і лицарська зброя, і капелюшки та капелюхи на різний смак. І все це виготовлено його руками. Просто майстерня якась народного умільця! Забажаєте – так він тут же проведе з вами майстер-клас з фехтування, або навчить малювати комікси. Навіть свого часу друкував їх у періодиці, і мріє колись видати окремою книжкою.
А ще Валерій Свереда є керівником народної театральної студії «Лінк» при міському Будинку культури. Він заснував її у 2008 році. З року в рік у репертуарі театру є все: і соціальна драма та комедія, і розважальні програми та фаєр-шоу, і фантастика та ходулісти, є майстерня з декораціями, бутафорією та реквізитами. Тому Валерій Дмитрович водночас є і режисером, і аніматором, і художником костюмів та декорацій, одним словом, як кажуть руки в нього ростуть з плечей і голова на місці.
Пригадую, як місяць тому він разом з волонтерами Фонду підтримки кам`янчан – учасників АТО, давав показові виступи, розважальні програми для дітей і дорослих на Європейській площі та в міському парку, збираючи благодійні кошти на підтримку ЗСУ.
Звичайно, артист – його покликання. У житті грав різні ролі, навіть не поєднані між собою психологічні образи: це і Сисой у п`єсі Михайла Старицького «По-модньому», і паж у «Собаці на сіні», і геолог у п`єсі Михайла Арбузова «Жорстокі ігри», і чарівник з «Синього птаха» Метерлінка. А кращого Святого Миколая у новорічні свята годі й шукати. Дуже мріє він поставити п`єсу про рідний Кам`янець, зіграти у ній когось із знаменитостей. Та, на жаль, каже, що не написано ще такого твору, який би захопив та надихнув.
А рідне місто він особливо любить. Часто з дружиною, друзями йде на прогулянки його околицями, забирається на старі вежі, вали, спускається в каньйон до річки. Тут народжуються нові історії, навіть робляться деякі відкриття. Наприклад, віднедавна друзі з`ясували, що «Млин Ірафа», як його прийнято позначати істориками, називається зовсім не так. Дружина відшукала історичні записи про 17 століття, де «рафа» означає звичайне сито, тобто назва має бути такою: «Млин і рафа». Допитливості немає меж…
Популярність Валерія Свереди все більше і більше захоплює та надихає. Така особистість, жертовна і талановита, запалює своєю творчістю, не дає застигати мозку, тілу та рукам. А чи вважає він себе таким великим?
– Швидше ідіотом, – одразу вибухає іронією. – Люди вишукують заробітків за кордоном, несуть щось у дім, а я навпаки – виношу з нього. Пересічна людина одразу назве мене дурнем, мовляв, заливай краще бетон, прокладай труби та монтуй електрику. Я й цього, насправді, не цураюся. Але хочу займатися тим, що мені подобається. Як же в народі сказано: «Комусь, як мара, мені, як зоря». Отож, тішуся тією роботою, яку роблю. Бо люблю її.

Юлія ЛИСКУН, журналістка.

Поділитися в соціальних мережах