СТЕЖИНАМИ ДОЛІ

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги. Це – Берег Дитинства, від якого людина відпливає, і Берег Юності, до якого неодмінно має пристати. Ці два береги світять добрим вогником крізь усе життя. Його берег дитинства – берег Дністра. Мальовничий подільський край – Тернопілля. Тут, на Дністрових берегах, розкинулось мальовниче село Вільхівці – одне з найкращих на Україні. Саме тут 22 липня 1960 року в родині Івана Васильовича і Юстини Юрківни Яковенків народився напрочуд хороший хлопчик, якого нарекли Васильком.

Мама люб’язно називала Василиком. Краса рідної землі, дністрові хвилі пестили і гріли маленького хлопчину, який більшу частину вільного часу проводив на його берегах.
Зростав Василько на радість батькам, гарно вчився в школі і плекав у серці заповітну мрію – рятувати життя, допомагати в хвилини розпачу і найважчого болю ніжним доторком руки, щоб просто вгамувати біль. І здійснилася заповітна мрія.
У 1980 році, після закінчення школи, вступив до Тернопільського медінституту, який закінчив у 1986 році за фахом «Терапевт». А потім зустрів і покохав на все життя дівчину-подолянку Олександру, яку люб’язно називають Леся. Стали молодята на весільний рушник, який простелили їм аж до нашого села Княжпіль. Поєднавши долі, оселились у нашому селі. Життя подарувало їм двоє діток – сина Володимира та дочку Мар’янку. Діти зростали, а батькові Василю Івановичу Яковенку довелося очолити лікарський колектив місцевої амбулаторії. З того часу день за днем, рік за роком Василь Іванович торує свій нелегкий шлях. Він – шанована в селі і за його межами людина, яка завжди відгукнеться на допомогу, яка зупинить біль і врятує життя, людина, яка не відмовляє ніколи і нікому. Тобто Людина з великої літери. Тож недарма Василю Івановичу сільські мешканці довірили мандат депутата Кам’янець-Подільської районної ради. А ще він добрий і лагідний чоловік, люблячий і ніжний тато, щасливий дідусь (дочка Мар’яна подарувала онучку Соломійку), вірний друг і порадник, зразковий наставник для колег.
За щиру душу і добре серце, за професійну майстерність, за привітність і повагу до інших шанують і поважають Василя Івановича керівництво Кам’янець-Подільського центру первинної медико-санітарної допомоги, жителі сіл Кульчиївці, Фурманівка, Сурженці, Калиня, Абрикосівка, Супрунківці, Тернавка і ми – княжпільчани.
Шановний ювіляре, дозвольте привітати Вас з тими роками, що засяяли на Вашому життєвому обрії. Хай щастить Вам завжди і в усьому. Великого і міцного здоров’я Вам, гарних успіхів у нелегкій, але такій почесній роботі.
Не треба лік вести рокам, не треба їх боятися, бо як співає Вахтанг Кікабідзе: «Мої роки – моє багатство». Тож многая, многая, многая літ Вам, Василю Івановичу!

Антоніна ВОВКАНИЧ, вчитель-пенсіонер, колектив Княжпільської амбулаторії ЗПСМ.

Поділитися в соціальних мережах