Викладач Кам’янець-Подільського коледжу культури й мистецтв Лариса ГОРНА: “Собаки додали мені життя”

– Собак люблю з дитинства. У моєї бабусі був песик на прізвисько Валет, маленький, але дуже розумний. Так от, він за декілька годин здатен був відчути наш приїзд. «Як побачу, що Валет побіг у дальній куток городу, то чекаю вас у гості. І жодного разу той «барометр» не підвів», – розповідала бабуся.

Наступним був спанієль Робін, який з’явився в нас випадково і вже дорослим, у однорічному віці. Знайомі віддали його нам, оскільки не могли утримувати через народження дитини. Пригадую, як ми домовлялися, що заберемо Робіна, а той зрозумів це і одразу ж стрибнув у нашу машину. Таку здатність розуміння того, про що говорять люди, ми спостерігали протягом усього його життя. До прикладу, таке. Робін усіх дуже любив і жив на дві хати: ми з чоловіком мешкали на Цибулівці, а батьки – в селищі цукрового заводу. Тож і ходив він від одних до інших. Якось я зібралася обробити собаку засобом від бліх, а він на той час був вдома у батьків. Я зателефонувала мамі й повідомила про свої наміри. За 5 хвилин після нашої розмови Робін був на Цибулівці. Виявляється, після мого дзвінка вона сказала собаці: «Йди на Цибулівку!». Робін у той момент лежав на дивані й дрімав, тож матуся дуже здивувалася, що він так швидко прибіг до нас.

Якось, їдучи на дачу, ми побачили зайчика. Робін його також помітив і попросився вийти з машини. Його пустили. І попереду машини побігли двоє: в одній колії – Робін, в іншій – зайчик. І коли Робін переганяв суперника, повертав до нас голову, наче запитуючи: «Ну, як я бігаю?». Ще він умів рахувати до п’яти. А коли в нас з’явилося цуценя німецької вівчарки на прізвисько Амон, якого потрібно було вигулювати 5-6 разів на день, ми нерідко доручали цю справу Робіну: він брав із собою малюка й хвилин за 15-20 приводив додому. Це був дуже розумний пес.

Амон – відданий і також розумний собака. Гарний сторож і друг. Мав спокійний врівноважений характер. Коли був на подвір’ї, нікого не підпускав близько до брами, бо тут у нього – робота. Натомість, як виходив гуляти на вулицю, йому ні до кого не було діла. За ворітьми він був у відпустці.

Амон – гроза котів, тому жоден з них не міг зайти у двір. Аж поки на подвір’ї не з’явилося крихітне кошеня, що з гордо піднятою головою без страху прямувало до Амонової миски. Пес розгубився й не знав, як реагувати. Він був шокований такою наглістю. А в мене затріпотіло серце. Я зрозуміла, що не врятую кошеня, якщо Амон захоче його перекусити. Але все обійшлося. Мало того, незабаром ця парочка стала друзями-нерозлийвода. Кузя міг зависнути на нозі у вівчара, а той довго струшував його звідти. Виглядало це дуже кумедно. Кіт міг заскочити на собаку зверху та пробігтися по спині, з’їхати зі схиленої голови, як з гірки. У люті морози Кузя спав з Амоном у будці. А Амон робив коту масаж передніми зубами. Кузі це дуже подобалося. Частенько він штовхав пса мордою, щоб той почав робити улюблену спа-процедуру, хоча від цього в Кузі всі спина була гола. Така ось епіляція…

Зараз у нас є вівчарка Нора. Їй два роки й чотири місяці. Коли ми прийшли вибирати цуценя, одне з усього виводку підбігло до чоловіка й почало облизувати йому обличчя. Хазяїн забрав його, нагодував разом з іншими малюками і знову випустив. І було дуже приємно, коли це ж саме цуценя знову обрало мого чоловіка. Так у нас з’явилася Елеонора.

Нора в нас особлива. Вона запросто може показати, де я знаходжуся. Собака ще молода, але дуже розумна. Вона знає, коли я йду на роботу, коли збираюся з нею гуляти або просто виходжу з хати. Крім того, вона пройшла курс навчання в кінологічній школі. Думаю, з роками наше знання й розуміння одне одного лише примножаться.

Я люблю собак і вважаю їх членами родини. Собаки змінили моє життя, адже без них я б не мала маси позитивних емоцій і не проводила б стільки часу на повітрі. Без них життя було б не таким цікавим і яскравим. Адже кажуть, що ти стільки прожив, скільки можеш згадати. Собаки додали мені життя, бо я пам’ятаю безліч історій з ними, а отже, я пам’ятаю своє життя.

Наталя КАМІНСЬКА.

Поділитися в соціальних мережах