ЩИРА ПОСМІШКА ЄВГЕНА МАТВІЙЧУКА – НЕЙМОВІРНА ЦІНА ПЕРЕМОГИ

Тиждень розпочинається із прощання ще з одним Героєм – кам’янчанином, дев’ятнадцятилітнім Євгеном Матвійчуком, що загинув під Бахмутом.

Наразі біля Будинку офіцерів дуже багато молоді – однолітків Євгена, котрі жили з хлопцем по сусідству, навчалися з ним або ж і працювали з юнаком.

«Женя, – згадує викладач спецдисципліни ДНЗ «Подільський центр ПТО» Олена Анатоліївна, – був надзвичайно товариською людиною, його любили за життєрадісність, вкрай розвинене почуття гумору, добрий, покладистий характер. У нашому закладі він здобував професію кухаря-пекаря. Дуже йому хотілося знати якомога більше про це, тож на заняттях активно намагався осягнути секрети цього древнього ремесла. І треба зауважити, успішно, бо ж був розумним і кмітливим, а відтак легко розв’язував задачі, найкраще за всіх розбирався у формулах і розрахунках, пов’язаних з технологічним процесом. Паралельно з навчанням працював, аби допомогти матері та мати власні гроші…»
Але в країні триває війна, і Женя приймає рішення йти до війська. У цьому він був непохитним: «Зараз найважливіше відбувається там. От повернуся з війни і обов’язково захищатиму диплом»…

Дівчатка, що жили з ним по сусідству, розповідають, що такого, як Євген, – веселого, завжди з гарним настроєм, котрий ніколи ні на що не скаржився, усе його вдовольняло, знайти просто неможливо.

Почула, як згорьована, безутішна мама Жені, що сиділа біля труни, сказала: «Сину, ти був ідеальним». Про це говорили всі, хто йшов з Героєм поруч по життю.

Ірина Євгенівна, майстер виробничого навчання, назвала хлопця душею усієї групи, й насправді, без перебільшення. До нього, як до світла, тягнулися оточуючі, заряджаючись від нього позитивом, оптимізмом і енергією. Наставниця підкреслює завзятість, невтомність, надзвичайну працьовитість хлопця у поєднанні з великою відповідальністю.

Мабуть, остання і спонукала його прийняти рішення йти до ЗСУ. І коли йому радили все ж таки закінчити курс навчання, відповідав з рішучістю: «Я вже підписав контракт. Але я ще обов’язково повернусь до вас…».

«От таким він і запам’ятався усім нам, а щира посмішка Жені – неймовірна ціна Перемоги», – підсумовує Ірини Євгенівна.

Героя поховано на Алеї Слави міського кладовища.

Поділитися в соціальних мережах