БУВ ДЛЯ КОЖНОГО ВЗІРЦЕМ

Не про всяку людину можна сказати: «Я мав честь з ним служити». А про загиблого сержанта (старшину за посадою) інженерної бригади Олександра ШВЕЦЯ так відгукується багато людей. Це був професіонал високого класу, що особливо цінується у саперних підрозділах. 

«Йому було лише 45, – згадує його побратим, старший солдат Сергій, з котрим вони з’їли, як то кажуть, не один пуд солі в АТО/ООС, – але він був як батько. Олександр не просто віддавав наказ, а був поруч із рядовим бійцем, намагаючись пояснити все до найменших деталей, що було вкрай важливим з міркувань безпеки. Нікому не треба пояснювати, чим може обернутися нехтування цими «дрібницями» у такій справі.

Саша був людиною надзвичайно скромною, не розповідаючи про свої нагороди, до яких був представлений за мужність, волю у боротьбі з підступним ворогом».

Маючи немалий досвід служби, адже проходив строкову, а з 2015 року був мобілізований на схід, де брав участь у бойових діях, намагався уберегти новачків (і не лише їх) від непоправних помилок.

Був людиною правильною, високоморальною, виховуючи це і в своїх підлеглих. Отож, йому вірили всі, з ким зводила військова доля, наслідуючи старшого товариша.

Звісно, і в цивільному житті Олександр мав здобутки, бо ж був неабияким майстром-будівельником. Отож, мріяв про той час, коли нарешті можна буде знову відбудувати країну, повернутися до мирних справ.

На перший погляд, звичайний шлях звичайного українця: в юності закінчив професійний ліцей, працював, проходив вишкіл в армії, служив за контрактом, після чого повернувся до цивільного життя, ростив із дружиною доньку й сина, та в найважчий для держави час знову взяв до рук зброю не вагаючись.

У гарячих точках війни був і підтримкою, і учителем, а головне, для кожного, хто був поруч, взірцем мужності, справедливості, непоказного патріотизму та людяності, котрих неможливо набути, бо все іде із внутрішнього бачення світу та своїх обов’язків.

Героя поховано на Алеї Слави.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах