Ціна питання — копійка

Цінники з магічними дев’ятками продовжують тримати нас у полоні своїх чар, незважаючи на те, що цей маркетинговий хід, оснований на психологічному впливові, вже давно розкусили експерти. Проте й досі ми, мов приворожені, тягнемо з полиці товари за гарячими знижками із славнозвісним закінченням «0.99». Акційні трюки та їх вигода для суб’єктів торгівельної сфери не є темою нашого дослідження, просто в голові виникає запитання: як продавцям видавати здачу, коли 1-2-копійкові монети вилучені з обігу.

– Та що за дріб’язковість? – всміхнеться чи не кожен. – Ніхто за копійку й слова не промовить.

Звісно ж, ніхто касиру за дрібні монети очі вибирати не буде. Однак викручуватися доведеться таки йому, якщо все ж таки по той бік прилавка йому зустрінеться занадто принциповий покупець. Щоправда, таких в одному з невеличких продуктових магазинів міста, де чи не на кожному товарі красуються кругленькі дев’яточки, ми не зустріли. Більшість розплачувалися купюрами й здачі в розмірі копійки навіть не дочікувалися. Продавчиня, вислухавши запитання з приводу ціноутворення, направила нас до директора магазину, запевнивши, що проблем з видачею здачі в них не виникає, навіть зараз вони багаті на 2 повні склянки дрібняків. Директорка ж магазину на контакт не пішла й від коментарів відмовилася, що, звісно, наводить на відповідні роздуми щодо цінової політики цієї торгівельної точки: для клієнтів копійка погоди не зробить, а от для магазину копійка до копійки — й за день повна копілка, якось так… Та й ефект дев’яток ніхто не відміняв.

В іншому магазині власник, продемонструвавши ціни на товар, запевнив, що їх намагається ставити такими, щоб мати мінімум головного болю із рештою.

Якщо в маленьких крамничках незначний людинопотік та товарообіг закономірно знижує ажіотаж із копійками, то в супермаркетах експериментують як тільки хочуть. Тут нині не знайдеш цінників із славнозвісними 0,99 коп. Та оскільки відмовлятися від прийомів зі знижками, які несуть золоті яйця, торгівельники не збираються, тож використовують все нові прийоми, серед яких бонусні пропозиції, що недалеко втекли від своїх попередників, потрапивши під математичний прийом округлення. З усіх-усюд великого магазину нас знову й знову намагаються спокусити та підсадити на шопінг ціни з грифами чи то 0,95 чи 0,90 коп.

Як розповіла нам працівниця одного із супермаркетів, у них прижилася практика переводення копійок зі згоди клієнта на картку знижок, що й покупця влаштовує, бо дозволяє накопичувати суми, й продавця, котрому не потрібно метатися в різні боки в пошуках дріб’язку.

–  Акційну вартість наша комп’ютерна програма автоматично заокруглює в бік зменшення ціни. Наприклад, з 0,67 виходить 0,65 коп., з 0,12 – 0,10 коп. Все на благо клієнта, — говорять у супермаркеті. – В довоєнні часи дрібні гроші нам постачали з центрального офісу, нині ж ці проблеми лягли на наші плечі. Для обміну бігаємо в банки. Головне, аби копійки завжди були в касі продавця. Брак грошового дріб’язку дійсно відчуваємо.

А ми знову й знову застрягаємо в чергах, поки продавець торгується з покупцем за копійки. Де тільки виникає «незручна» для видачі здачі ціна, продавець одразу прохає дрібні гроші. Зазвичай люди йдуть назустріч, намагаючись витрусити зі своїх гаманців необхідні монетки або ж погоджуються на переказ решти на картку знижок. Хоча, як зазначила продавчиня, багато відвідувачів магазину все ж наполягають на видачі своїх кревних.

І вони праві, адже згідно з Постановою КМУ «Про порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», касир чи інший працівник торгівлі зобов’язані забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі та видавати належну її суму споживачу з розрахунковим документом. Порушення цих правил карається штрафом, тож власник магазину за брак розмінної монети може отримати стягнення в розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неправомірною є й модна тенденція видавати здачу коробкою сірників чи цукерками, що теж загрожує підприємливому торгівцю штрафними санкціями.

Тож якщо вам хтось хоче зіпсувати настрій і на вашу 100-гривневу купюру кидає хамовито: «Ви що знущаєтеся? Це не пункт обміну», відправляючи вас на пошуки дрібних грошей, можете сміливо «давати здачі».

Юлія ЛІЧКЕВИЧ

Поділитися в соціальних мережах