ЧИ ПОТРІБНІ МЕРТВИМ «МЕРТВІ» КВІТИ
Чим ближче до Великодня, а разом з ним до поминальних днів, Провідної неділі, тим активніше у Кам’янці-Подільському та районі (й не тільки) розгортається торгівля пластиковими квітами, букетами, вінками, іншими ритуальними товарами. Торгують «штучною красою» як на центральному, так і на оптовому ринках. На будь-який смак і гаманець «мертві» прикраси можна придбати у десятках навіть продовольчих магазинів, спеціалізованих ятках, а то й прямо з рук в усіх мікрорайонах міста, населених пунктах району. Настав сезон, «жнива» для сотень підприємців та рядових реалізаторів ширвжитку, виготовленого у Піднебесній і який є продуктом переробки нафтовідходів. Власне, продавці мають на це право. Раз є попит, то чому б його не задовольнити? Законом не заборонено. Відтак і перетворюються наші кладовища на свого роду… пункти прийому китайської пластмаси.
Але чи завжди задумуємося ми, купуючи гарно розмальовану квітку (знову ж таки небезпечними для здоров’я барвниками, переважно аніліновими), що це досить токсичні сполуки. Тож чи потрібні почилим розкішні та яскраві, але мертві троянди, мальви, нарциси, крокуси, волошки?.. Так, ми не повинні забувати своїх рідних і близьких, які пішли у засвіти, вони мають назавжди залишатися у наших серцях, наш обов’язок вшановувати їх пам’ять. Проте мусимо усвідомлювати й те, що як би ми їх не любили, їм від нас матеріального нічого не потрібно.
Люди старшого віку пам’ятають, що років 25-30 тому ніхто не прикрашав могили пластиковими букетами. Традиційно йшли до померлих з живими квітами, пасочками, крашанками, а у деяких селах із вишитими українськими рушниками, які пов’язували на хрест. Затим у «моду» увійшли штучні вироби, переважно китайського походження. Проте ніхто тоді не думав, яку загрозу довкіллю, людині несе ця неприродня «краса». І якщо у містах її з цвинтарів вивозять на полігони твердих побутових відходів, хоч і це не вирішує проблему, адже такий пластик може розкладатися сторіччями, виділяючи в атмосферу, грунтові води цілу систему хімічних елементів Менделєєва, у селах їх спалюють на смітниках, за огорожами біля цвинтарів.
Доцент Подільського державного університету, кандидат сільськогосподарських наук Микола Трояновський, який опікується екологічними питаннями, зазначає, шо під час горіння пластику, синтетичних тканин, оброблених різними хімічними складовими, з яких «наштамповані» у Китаї «гарні» квіти, в атмосферу виділяються численні токсичні речовини, зокрема канцерогени, діоксини, котрі практично з організму людини не виводяться, викликають онкологічні захворювання.
За словами науковця, навіть без спалювання, під впливом сонця, вітру, вологи пластик починає вигоряти, розкладатися, забруднюючи екосистему. Тим самим спотворюється не лише вигляд самої могили, а й зазнають отруєнь люди, які живуть близько до кладовищ.
Як наголошує головний лікар Кам’янець-Подільського комунального некомерційного підприємства «Дитячий медичний центр» Тетяна Очеретенко, перш ніж купувати на цвинтар штучні квіти, думаючи про дань традиціям, слід насамперед подумати про живих, про дітей, на здоров’я яких досить згубно впливає нинішній невтішний стан довкілля. Саме для організму дитини, який активно формується і розвивається, вплив оточуючого середовища на її здоров’я є визначальним у порівнянні з уже сформованим організмом дорослої людини.. Статистика свідчить, і це викликає занепокоєння, що за останні роки спостерігається погіршення стану здоров’я дітей різного віку, збільшується їх відсоток з функціональними та хронічними захворюваннями. Так що медики категорично проти використання на кладовищах «мертвих прикрас», які не мають справжності, а отже і щирості, які тоннами потрапляють на сміттєзвалища і є одними із чинників погіршення стану довкілля, здоров’я дітей.
Працівниця Кам’янець-Подільського міського цвинтаря пані Валентина розповіла, що наразі на цьому особливому місці знайшли свій останній спочинок понад 30 тисяч кам’янчан, і могили більшості з них прикрашені саме пластиковими квітами, букетами, віночками, час від часу які міняються на «свіжі», «модніші», дорожчі, а старі викидаються й вивозяться вантажівками разом із іншим непотребом на міське сміттєзвалище, розташоване у кількастах метрах від кладовища. Й так щороку, десятками машин. Особливо у передвеликодні дні.
– Скільки часу тут працюю, а не можу звикнути, що люди викидають стільки грошей на ці непотрібні мертвим атрибути, краще б нужденним їх віддали, адже і церква проти цих пластикових вінків, – каже жінка. І наводить ще такий приклад: лише у березні тут було понад сто двадцять поховань, на кожну могилу з яких покладено від 4 до 10 і більше вінків, кожен з яких нині коштує немало-небагато – від 300 до 1000 гривень, і які через кілька місяців підуть «у засвіти» на …смітник, аби десятиліттями тліти і труїти нас з вами, забирати здоров’я у наших дітей, онуків, правнуків.
За словами священика отця Ігоря, настоятеля церкви Богоявлення Господнього ПЦУ, що в місті над Смотричем, пластикові вінки і квіти не несуть ніякої богословської символіки, це традиція, яка поширилася в останні десятиліття й від якої він щоразу просить своїх парафіян відмовитися, адже в Європі подібного немає.
Теж такої думки настоятель костела Пресвятого серця Господа Ісуса Римо-католицької церкви ксьондз Мартін. Народився він у Польщі, там здобув і богословську освіту, там нині мешкають його батьки. За словами святого отця, на його батьківщині на могили до рідних несуть лише живі квіти.
Закликає свою паству відмовитися від практики прикрашати штучними квітами могили і отець Димитрій, настоятель храму Ікони Казанської Божої матері української православної церкви. Священик переконує, що до померлих потрібно йти із палкою молитвою, щирими намірами та чистим серцем, а не з мертвими букетами, а ось приносити живі квіти – давній український звичай, живі квіти показують швидкоплинність нашого перебування на цій землі та минучість земної краси, символізують воскресіння і нове життя людини, що померла.
Спілкувався днями з директором Рихтівської ЗОШ І-ІІ ступенів, автором документальних фільмів та книги нарисів про подолян – учасників АТО Володимиром Данилюком, який також активно переймається екологічними проблемами рідного краю.
– Беззаперечно, ми маємо вшановувати пам’ять померлих своїх рідних і близьких, але не у спосіб масового «захаращення» їхніх могил ритуальними атрибутами, які наносять шкоду живим, забруднюють довкілля, тому я категорично проти мертвих квітів на гробках, – поділився думками Володимир Вікторович.
На переконання освітянина, ніж витрачати сотні гривень на придбання китайського екологічно шкідливого непотребу, один букетик якого коштує щонайменше 40-50 гривень, віддати їх ліпше на допомогу нужденним, на те, аби врятувати чиєсь життя від хвороби. Й про це слід говорити з людьми, активніше вести серед них роз’яснювальну роботу через засоби масової інформації. А взагалі б на законодавчому рівні держави, як це зроблено у десятках країн світу, у тому числі й Німеччині, заборонити нести на кладовища екологічно небезпечні атрибути.
Підтримує таку ідею і депутат Кам’янець-Подільської районної ради, директор філії «Кам’янець-Подільська» ТОВ СП «НІБУЛОН» Сергій Богачик. Він збирається на найближчій сесії райради ініціювати відповідне звернення щодо обмеження використання пластикових товарів на кладовищах у населених пунктах району. Саме це питання вчора він порушив перед депутатами під час пленарного засідання Орининської сільської ради. Сергій Вікторович переконаний, що колеги – місцеві обранці, його ініціативу схвалять. До речі, така практика є вже у багатьох регіонах країни.
Відповідне питання слід би розглянути і депутатам Кам’янець-Подільської міської громади та вже б сьогодні вжити всіх заходів щодо інформування мешканців стосовно шкідливості прикрашання штучними квітами могил померлих. Відповідні банери з рекомендаціями не нести на гробки мертві квіти, з роз’ясненнями про їх шкідливість для довкілля мали б бути при вході на кладовища.
Звичайно, витрачати власні сотні гривень на придбання синтетичних квітів та вінків, прикрашати ними могили – вибір кожного з нас. Але, мабуть, ще не всі до кінця усвідомлюють їхню шкоду, а можливо, просто важко викорінити звичку, набуту роками. Проте слід знати, як це наголошує церква, пам’ять про померлих, повага до них виявляється не у найбільшому та найяскравішому штучному букеті, який стане екологічно небезпечним для живих, а у спогадах про життя людини та у молитвах про неї.
Василь ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.
Фото Станіслава СТОЯНОВСЬКОГО.
Автор:
admin
