НЕЗАБАРОМ КОРІВ МОЖНА БУДЕ ВНОСИТИ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ

У світі звикли асоціювати Україну з європейською житницею, країною, де ріками тече молоко і мед. Та останнім часом цей вислів стає недоречним. Бо якщо з пшеницею ми ще «тримаємо марку» і медом ділимося зі світом, то молоко тепер у нас в дефіциті.

Нещодавно спілка молочних підприємств України звернулася до Уряду із пропозицією створити фонд родючості землі. А також запровадити для аграрних господарств, що займаються рослинництвом, обов’язкову норму утримання поголів’я великої рогатої худоби. За радянських часів вона була 24 голови ВРХ на 100 га. Сьогодні такі норми існують, наприклад, у Польщі – 26 голів, у Німеччині – понад 40.

«В Україні маємо тільки 400 тисяч корів на всі великі господарства, що становить приблизно чотири голови на 100 га землі, яка перебуває в обробітку, – наголошує на кричущому факті голова ради директорів спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський. – Майже всі агрохолдинги перепрофілювалися на рослинництво, бо воно прибутковіше. Ми пропонуємо зробити так. Не хочеш займатися тваринництвом і тримати 24 голови на 100 га, то мусиш сплатити певний податок у фонд відновлення родючості землі, гроші з якого скеровуватимуться підприємствам, які розвивають молочне скотарство». За словами Вадима Чагаровського, сьогодні ситуація в молочній галузі за всі роки незалежності України найкритичніша: кількість поголів’я корів опустилась до 1,7 млн. Навіть у післявоєнному 1946 році було 4,6 млн корів.

Не краща ситуація і на Кам’янеччині. Нині тваринництвом у районі, за даними райдержадміністрації, займаються 6 сільськогосподарських підприємств, з них:

•   4 – скотарством (ВК «Іскра – 2007», ПП «Калинський ключ», ППФ «Деметра», філія «Кам’янець-Подільська» ТОВ СП «НІБУЛОН»).
•   1 – вівчарством (ВКФ «Пілігрим»);
•  1 – птахівництвом (філія «Птахофабрика» «АВІС» ПАТ «Агрохолдинг Авангард»);
• 1 – свинарством (ППФ «Деметра»). Однак на звітну дату це підприємство реалізувало все поголів’я свиней, та за сприятливих економічних умов, обіцяє відновити поголів’я.

На 1 листопада цього року в сільськогосподарських підприємствах району утримувалось: 1126 голів великої рогатої худоби, в т.ч. 512 корів; 889 голів овець; 2,3 млн голів птиці. При цьому з початку року виробництво молока становить 1724,8 т, яєць – 636,6 млн шт., обсяг виробництва м’яса (в живій масі) – 1429,1 т. Реалізовано м’яса 2108,8 т, з них: ВРХ – 263 т (673 гол.), свині – 37,7 т (252 гол.), птиця – 1805 т (1159 тис. гол.), коні – 3,1 т (7 гол).

Що там говорити про підприємства, коли велика череда худоби на сільському пасовиську тепер теж рідкість. Люди не хочуть тримати худобу, не зважаючи навіть на державні дотації. Бо щоб отримати ті гроші, треба пройти сім кіл чиновницького пекла.

Аби стимулювати молочну галузь, у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроект №4153, яким легалізують самогоноваріння в Україні. «Як це вплине на молоко?», – запитаєте ви. Дуже просто, бо легально варити самогон можна буде лише за умови, якщо це ж домогосподарство одночасно виготовлятиме й молоко. Проект закону передбачає, що на 1 тонну молока домогосподарство може виробляти 150 літрів самогону. Держава хоче визнати домашнє виготовлення алкоголю «господарською діяльністю». Щоб здобути легальне право гнати на продаж самогон і при цьому ще й не платити податків, у домогосподарстві потрібно утримувати… дві корови, від яких здавати щомісяця на переробку загалом тонну набілу.

«Доцільним є запровадження податкових пільг для осіб, зайнятих самогоноварінням, які займаються виробленням молочної продукції», – йдеться у законопроекті. Такий ось «високоградусний» мотиватор для розвитку тваринництва придумали. Тим часом заробляти на самогоні можна буде й тим, хто не тримає рогату худобу, проте тоді доведеться сплачувати чималий податок. Ініціатори цього документу в такий спосіб сподіваються зупинити скорочення поголів’я великої рогатої худоби.

– Мабуть, автори законопроекту так собі уявляють картину щасливого життя на селі. Видоїв корівку, випив самогону та й живи щасливо, – обурюється аграрій, депутат Верховної Ради України першого скликання Сергій Тимчук. – Цей законопроект тупий і вороже налаштований проти нашого народу. Що, вони хочуть споїти наш народ? Гральний бізнес вже дозволили, лишилося ще проституцію, наркотики узаконити… От тоді всім буде «весело». Щоб відродити тваринництво, потрібно не закони недолугі приймати, а дати нормальну ціну за молоко, мати ринки збуту молочної продукції. Нині літр води вартує дорожче, ніж літр молока, яке заготовачі приймають по 4,5 грн. Якщо в тваринництві України не відбудеться змін, то незабаром корів можна буде вносити до Червоної книги.

Майже три десятки років свого життя Сергій Артемович присвятив сільському господарству. Очолював колгоспи в Нефедівцях, Крушанівці, Лучках. За його правління на фермах колгоспу утримували 2400 голів ВРХ, у цьому числі 800 дійних корів. «І це було рентабельно, – стверджує він. – Бо держава тоді давала дотацію, дешеву техніку, запчастини, паливно-мастильні матеріали, доїльні апарати. А головне – висока ціна на молоко. За рахунок тваринництва ми розвивалися. Люди мали робочі місця, гарні заробітки, розбудовували інфраструктуру на селі».

А зараз, впевнений Сергій Тимчук, тримати корову невигідно й дорого. Якщо навіть потужні аграрні компанії, маючи хороший фінансовий ресурс, не поспішають робити ставки на тваринництво, то що вже казати про одноосібника. Той займається молочарством не так заради вигоди, як від безвиході. І як тільки з’явиться шанс знайти роботу з хорошою платнею, він не чіплятиметься за свою корову. Маленькі ферми, які придбали корів, можуть вийти в нуль приблизно через 8-10 років. «Не випускають в Україні надійної техніки, а закордонна – дорога, не по кишені вітчизняному фермеру, – каже Сергій Артемович. – Легше зорати найманою технікою поля, зібрати зернові та продати їх. Ось і беруться вітчизняні аграрії за рослинництво». А ще після останніх змін у законодавстві щодо запровадження вільного ринку землі підприємці бояться опинитися в боргах.

А от у країнах ЄС усе по-іншому. Насамперед через дотації від держави, які на літр молока становлять 13-14 євроцентів при собівартості 43-44 євроценти. Плюс ПДВ у країнах, де виробництво молока зростає, становить 7%, тоді як в Україні – 20. До того ж європейські фермери можуть отримати кредит на хороших умовах. За останні кілька років Польща отримала 23 мільярди євро на підтримку галузі, Німеччина – 64. Українські цифри просто мізерні. А ще порівняння співвідношення ціна-якість теж не на нашу користь. Не секрет, що часто в українських молочних продуктах знаходять антибіотики чи інші шкідливі речовини.

«Часи, коли корова була чи не в кожному дворі, вже давно минули, – веде розмову Сергій Артемович. – Якщо ще 10 років тому в Грушці в череді було 32 корови, то зараз навіть десятка не залишилося – 7. Чимало господарів, особливо люди старшого віку, відмовляються від цієї справи, бо праця важка, а заробітки мізерні. І якщо ще донедавна казали, що корова для жителів села є годувальницею, і навіть якщо затрати на її утримання більші, ніж користь від неї, її не продадуть. То зараз цей постулат вже не діє. Українське село стрімко вимирає через старіння населення і відсутність роботи для молоді, яка змушена тікати у великі міста. Тобто утримувати худобу буде нікому.

Надія ЄРМЕНЧУК.

Поділитися в соціальних мережах