І ворогу не побажаєш…

Автор: | Опубліковано Здоров'я Немає коментарів

Правду кажуть, що коли людині відведено перетнути межу вічності, фортовий той, хто відлітає на небо, «заснувши і не прокинувшись». Та померти легкою смертю щастить не всім, адже багатьом доводиться завершувати земне життя в нелюдських муках, спричинених важкою хворобою. Страшний діагноз не дає шансів, а облаштований в будинку лікарняний стаціонар вимагає все нових і нових доз сильнодіючих ліків для полегшення болю хворого.

Нещодавно стала свідком того, як придбання знеболювальних ліків для онкохворого виявилося архіскладним завданням. Необхідні препарати за пільговими рецептами в нас зазвичай можна придбати у КП «Центральна районна аптека №140», з якою місто уклало договір про відповідну співпрацю, та в аптеці №5 «Матері і дитини», котра в цьому напрямку взаємодіє з районом. Та сім’ї хворого не вдалося купити ліки ні в тій, ні в іншій фармацевтичній установі. Якраз на вихідні родина залишилися без необхідних медикаментів, які потрібно колоти по 3-4 рази на день. Щоб придбати вкрай потрібні знеболюючі, вирушили за традиційною адресою в ЦРА. Але там лише розвели руками, адже у вихідні медикаменти такого роду тут не відпускають. Як пояснила завідувач Леся Ткачук, знеболюючі є ліками суворої звітності та обмеженого доступу, їх продажем та зберіганням займається лише старший провізор, яка у вихідні не працює, тому препарати на цей час здаються під ключ. Продаються вони лише в будні, згідно з графіком роботи аптеки. Як зауважила Леся Миколаївна, лікарі, котрі ведуть хворих та виписують рецепти, про це знають, пацієнти також поінформовані й повинні заздалегідь розраховувати свій запас ліків.

В аптеці «Матері і дитини» теж не мали чим розрадити, мовляв необхідного препарату немає в наявності, тож заходьте з понеділка.

Куди податися розгубленій людині? Здавалося б, приватні аптеки в місті попадаються на кожному кроці, заходь — і «мама не горюй», та є одне «але»… В фармацевтичних мережах приватної форми власності сильні знеболювальні — велика рідкість, якщо натрапиш, тобі пощастило. Бо як зізнаються працівники, на їх реалізацію потрібна спеціальна ліцензія та й продаж таких препаратів теж досить копітка справа. Тому в місті аптек, що мають у своєму асортименті сильнодіючі ліки, одиниці, ніхто не хоче зайвої головної болі.

Безліч факторів немовби змовилися проти бідолашного хворого, якому знеболюючі — як ковток води в пустелі, без них його тіло просто вивертає навиворіт від страшенного болю та судом. Офіційні приписи щодо порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів мають тверду руку в плані запобігання хаотичному обігу зазначених препаратів та унеможливленню вільного доступу до них. Тут питань немає. Проте якщо трапилася така ситуація, то як знайти з неї вихід?

Родичі зависали на телефоні та раз у раз викликали швидку. Вона приїжджала, колола свої ліки та їхала далі. Кожен новий виклик для родини все більше й більше розтягувався в часі, швидку доводилося чекати мало не по півгодини. Такий от конфуз – хворий ледве на стіну не дереться від болю, рідні – на нервах, вже й самі пігулки ковтають, екстрена допомога крізь зуби в черговий раз їде на виклик до «старого знайомого»… От якби знайти якусь «золоту середину». І якщо на комунальній медустанові світ клином зійшовся, можливо, варто було б відкорегувати графік роботи її працівників?

Всі кола пекла пройшли родичі хворого в пошуку рятівних ліків. Та, як кажуть, проблема сама не ходить. Відтак зіткнулися вони ще з однією несправедливістю.

— Для чого обнадіювати людей й кидати їм кістку, яку не вгризеш, — не вистачає слів членам сім’ї. – Ми маємо рецепт лікаря на придбання ліків для онкохворого безкоштовно. Але й тут нам дають відкоша, пояснюючи, що коштів обмаль і ліміт на забезпечення пільговими рецептами вичерпано. Діставай зі своєї кишені й плати. А хтось із можновладців зазирав хоча б раз у гаманці пенсіонерів, у яких тільки й вистачає грошей на хліб та воду. Ліки – то вже з розряду розкоші. На папері в нас все так гуманно, чинно й благородно, а насправді люди мусять ганятися за примарними обіцянками та боротися за виживання.

За коментарями з цього приводу ми звернулися до головного лікаря ЦПМСД Василя Яковенка. Для нього ситуація виявилася незрозумілою, адже на гемодіаліз та знеболюючі кошти виділяються безапеляційно й першочергово. Як поінформував Василь Іванович, потрібно близько десяти тисяч гривень на місяць, аби забезпечити онкохворих знеболюючими ліками. З районного бюджету на фінансування пільгових рецептів виділено 475 тис.грн., тому випадків, коли б ця категорія хворих не отримала ліків безкоштовно, бути не повинно.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Додати коментар