Сім’я із Кам’янця-Подільського взяла участь у 12 сезоні шоу “Міняю жінку”

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

А ви знаєте, як підкорити чужу жінку так, аби вона весь тиждень тільки до вас і прислухалася, лише поглядом кинувши у ваш бік, розуміла, що вам зараз треба? Насправді все дуже просто і, як кажуть, зовсім недорого! А результативно як! Спочатку відростіть собі козацьку чуприну (в народі ще кажуть «оселедець»), одягніть вишиванку й червоні шаровари, підпережіться широким поясом, озбройтеся баяном та чотирма кремезними кам’янецькими богатирями й на всю міць ще з порога горлайте пісню «Горіла сосна, палала». І то так треба ввійти в роль, щоб аж баян луснув! Так ото ж буде залицяння… Не вірите? Ха! Повірите, коли 18 жовтня, о 22.00, на телеканалі «1+1» побачите новий випуск реаліті-шоу «Міняю жінку». А я вам вже трошки привідкрила завісу й розповіла, як козаки Філатові з Кам’янця-Подільського єврейську жінку підкорювали. А насправді все буде значно барвистіше…

Отож, на позитивній ноті про різні кумедні, повчальні і цікаві аспекти з тижня обміну дружинами розповідає знана у нашому місті власниця майстерні «Божена», красива і відважна кам’янецька козачка, героїня програми «Міняю жінку» Божена ФІЛАТОВА.

 

– Пані Божено, що спонукало Вас до участі в «Міняю жінку»?

– Впродовж 3 років ця телепрограма «добивалася» нашої участі в шоу. Ми ніяк не погоджувалися. Бо коли нам зателефонували вперше з такою пропозицією, нашому найменшому синові, якому сьогодні вже 4,5 року, тоді було лише півтора. Він був ще надто малий до якихось змін у сім’ї.

Але коли в серпні минулого року до нас знову подзвонили з «1+1» із цією ж пропозицією, ми погодилися. Саме тоді в житті нашої родини був період так званого затишшя, коли не траплялося нічого такого, що б виробляло адреналін. А нам це потрібно, оскільки ми відкриті люди, прагнемо до всебічного розвитку, захоплюємося різними практиками, медитаціями, працюємо над собою. Нашій родині було цікаво вийти за межі комфорту. Життя дається один раз і в ньому варто спробувати все, що тільки можна.

– Як гадаєте, чому авторитетний телеканал зацікавився Вашою сімєю?

– Ми також у них про це запитали. Відповідь була очевидна. Наша сім’я – багатодітна, креативна, в ній росте троє хлопців. В першу чергу, їх цікавило, як я справляюся з їхнім вихованням. Та й мого чоловіка знають на телебаченні, позаяк він брав участь у програмах «Україна має талант» і «Хвилина слави», а також Твердислав є організатором та ідейником низки фестивалів українського традиційного напрямку.

– У яку родину Ви потрапили?

– З 3 по 9 лютого я проживала у класичній єврейській сім’ї, яка складається з чоловіка Олександра, його дружини Анат та двох діток – 12-літньої Ілланіт та 8-літнього Еяля. Родина проживає в Естонії, у місті Тарту. Мовного бар’єру між нами не було, оскільки родина вільно розмовляє російською та англійською мовами. Олександр на одній із фірм займається програмним забезпеченням, дружина Анат працює дієтологом. Фірма-роботодавець чоловіка винаймає їм двоповерхове помешкання та оплачує навчання у приватній школі для їхніх дітей. Також у його розпорядженні службове авто. Зрозуміло, що Саша обіймає престижну посаду, отримує гарну зарплатню. Але разом з тим, він постійно зайнятий, через що немає авторитету серед дітей. Подружжя разом розробило і запатентувало свій гомеопатичний засіб для тих, хто бажає схуднути. Мені теж подарували один екземпляр. Спробувала, але, щоб нікого не образити, скажу лише, що весь секрет стрункості – у психологічному налаштуванні й раціональному роздільному харчуванні.

– Для участі у телешоу, які умови ставили перед редакторами?

– Однією з моїх умов було те, що обмін жінками має бути міжнародним. Адже мені, як українознавцеві, відомі традиції та особливості кожного куточка України. Тому цікаво було дослідити європейську культуру. Також я бажала потрапити в творчу родину, почерпнути звідти певні бізнесові ідеї. А ще, як мамі трьох богатирів, мені цікаво було випробувати себе у вихованні донечки.

– Ви знали, куди вирушите на обмін?

– Я точно знала, що їду за кордон, бо програма відкрила мені мультивізу, за якою я могла подорожувати всіма країнами Європи впродовж півроку. Проте до останнього знімальна група, що складалася з 7 осіб, тримала інтригу. І лише в аеропорту дізналася, що лечу в Таллін, звідки ми добиралися в Тарту.

 ТУТ Я ПОПАЛА!

– Яке у Вас було перше враження від європейської оселі?

– На дверях будинку нової родини на спеціальній табличці, як і годиться за європейськими мірками, на івриті було написано: «Сім’я Штернів». Я тоді ще подумала: «Тут я попала!».

Признаюся, що очікувала побачити щось більше в середині будинку. Бо я в облаштуванні свого житла керуюся певним стилем, в мене все охайно й на своїх місцях. Вважаю, що в оселі має відчуватися смак господині. На роботі буває по-різному, бо тут творча атмосфера, але вдома мої парубки особисто дбають про чистоту і охайність. А в їхній сім’ї все навпаки. Хто в чому зайшов, де роздягнувся, там кинув і пішов далі. Діти вдома за собою не прибирають. Для сім’ї Штернів це не принципово. Для них головне, щоб усім було комфортно. Вже в статуті я прочитала, що у будинку прибирає хатня робітниця. Можливо, я педантична, але особливого приготування до зустрічі гостей в домі я не помітила.

У шафі з жіночим одягом не нишпорила, це неприйнятно для мене. Та й чоловікові своєму довіряю на 1000%. Але в холодильники, а їх у родині 2, зазирнула. І зрозуміла одне – моя нова сім’я не веде здорового способу життя і, напевно, вдома не харчується. Зраділа лише, коли побачила там сир.

А найбільше мені сподобався камін, прикрашений дитячими виробами. Як кваліфікований психолог, я одразу почала з’ясовувати психосоматику дітей. Зрозуміла, що вони творчі, але ростуть самі собою, нікому до них діла немає. А вони, між тим, потребують уваги батьків. Як згодом з’ясувалося, у своїх попередніх висновках я не помилилася.

З 1000 ЄВРО Я ВИТРАТИЛА ЛИШЕ 280

– Що Вас найбільше здивувало у статуті нової родини?

Там не було жодних аспектів, з якими я не впоралася. Це позитивна порядна середньостатистична європейська родина. Здивувала лише сума, яку Анат залишила мені на потреби сім’ї. Коли я вперше взяла 1000 євро в руки, то подумала: «Мені ще треба постаратися їх витратити!». Насправді їхня родина на тиждень витрачає щонайбільше 300 євро, при цьому ні в чому собі не відмовляючи. Чому мені залишили саме таку суму, я не знаю. Але припускаю, що таким чином Штерни хотіли продемонструвати свій рівень достатку.

Оскільки я тиждень жила за графіком мами, то Олександр завбачливо роз’яснив мені мій і дітей розклад, написав адреси, за якими я мала їх розвозити у школу і на гуртки. А також вручив ключі від авто і навігатор.

Уявіть лишень, в яких умовах доводилося виконувати обов’язки нової мами: зима, чужі дороги й незнайоме місто, ожеледь та ще й навігатор на івриті. Було непросто, але я з усім впоралася. Більше того, авто стало чи не єдиним місцем, де знімальній групі було важко мене дістати.

– Чому?

– Бо в них були настільки великі камери, що разом з операторами вони не вміщувалися в авто. Екшн-камери знімальна група чомусь із собою не взяла, тому їм доводилося добряче покрутитися, аби зняти хоч якийсь кадр. А я це одразу зрозуміла… Тому на повну гучність вмикала музику і несамовито ганяла дорогами. Ось там я й «скидала» свої емоції. Я люблю автівки.

– Божено, а чи прижилися Ваші зміни в статуті закордонної сімї?

– З Анат і Сашею ми продовжуємо спілкуватися по скайпу і Фейсбуку. Востаннє переписувалися в соцмережі два тижні тому. Разом із Твердиславом ми запрошували їх у гості. Бо проект хоч і зняли, але ближче ми так і не познайомилися. Вони планували до нас приїхати, але в Саші відбулися зміни на роботі, внаслідок чого їхня родина була змушена змінити будинок, а діти – школу. Наразі їм не до подорожей.

Як розповіла мені Анат, деяких з моїх вимог вони таки дотримуються по сьогодні. Що саме я запропонувала їм змінити, ви побачите вже 18 жовтня. Будете вражені, запевняю! А сьогодні лише заінтригую. Так, хлопчик багато часу проводив за комп’ютерними іграми, у нього була гаджетозалежність, а на її фоні – психоемоційні зриви. Як альтернативу, я записала його на заняття з кікбоксингу разом з татом. Син побачив у батькові приклад, відкрився йому. Радію, що тепер з моєю допомогою вони разом вечеряють за одним столом, бо раніше такого не було. Пригадую, в день зміни правил, після домашньої вечері, Саша подарував мені квіти й сказав: «Цей букет тобі на знак вдячності за те, що ти піклуєшся про нас, що ми відчули справжню жінку в домі. Бо своїй дружині я дарую квіти лише для того, аби привернути її увагу». Мені було приємно чути такі слова, але хвилююся, якою буде реакція його дружини, якщо вона це почує.

– Скільки вдалося зекономити для сімейного бюджету?

– Із 1000 євро я витратила лише 280.

– А Ви яку суму залишили новій мамі?

– Здається, 2,5 тис.грн. У нас розраховано по 250 гривень на день, які в основному спрямовані на харчування. Вважаю, для 5 членів родини цього достатньо.

– Підозрюю, що перед від’їздом Ви й холодильник повністю заповнили.

– Аякже! Я їхала зі спокійною душею. Я подбала, аби в разі чого, мої хлопці з голоду не з’їли нову маму. Про всяк випадок накрутила голубців, наварила борщу.

– На час зйомок, а саме 8 лютого, припав день народження Вашого старшого сина Ярослава. Що подарувала йому нова мама?

– Передача «Міняю жінку» презентувала сину навчання у фотошколі Ігоря Костика. В контракті прописано, що всі витрати під час зйомок оплачує телеканал «1+1». Але як це буде подано в ефірі, побачимо.

Цього вечора у колі моєї естонської сім’ї ми також відзначали день народження мого Ярослава. Тоді ж трапилася цікава пригода із запалюванням каміна. Для цього я подарувала Олександру сокиру, перев’язану бантом, аби він самостійно міг нарубати дров. Я передбачала різні варіанти розвитку подій, але щоб у Гуглі шукати інструкцію, як користуватися цим знаряддям! Пошуковий текст був таким: «Як навчитися рубати дрова за 5 хвилин?». Комедія! Або Сашина реакція, коли він все ж взявся до роботи: «Божено, я важче за клавіатуру в житті нічого не тримав!». Зрештою, дісталося всім: і сокирі – він її від невміння поламав, – і самому Олександру – сокира в чоло дала (заходиться сміхом енергійна майстриня, – авт.).

– Чи насправді на час зйомок в учасників забирають мобільні телефони?

– Так. Я навіть не мала можливості зробити фото на згадку. По Інтернету також будь-які контакти заборонені.

– Перед виходом програми в ефір хвилюєтеся?

– Так. Дуже переймаюся тим, як усе змонтують, як «подадуть» мене глядачу. Але вже нічого змінити не можна.

ДО СЬОГОДНІ Я НЕ СКАЗАЛА ЙОМУ «ТАК!»

– Зазвичай, після шоу члени родини, особливо чоловіки, цінують своїх половинок ще більше…

– Твердислав мене й до обміну цінував. Хоча вже по завершенню зйомок, за круглим столом він сказав найсокровенніше: «Божено, ти найкраща у всіх проявах! Я зрозумів: те, що я шукав у житті, в мене є, просто треба це берегти!».

Взагалі історія нашого єднання дуже цікава (пишні вії жінки тендітно покрилися сльозинками. Божена за мить з веселої бізнес-леді перетворилася на замріяну закохану жінку, – авт.). 30 грудня 2006 року, коли всі дивилися «Іронію долі» і готувалися до зустрічі Нового року, моя доля на ім’я Твердислав, попередивши мене про свої серйозні наміри, чекав мене у РАЦСі, аби поставити підпис у свідоцтві про одруження.

І хоч я не хотіла виходити заміж, і говорила йому про це, бо мої 5 років у попередньому шлюбі були не досить вдалими, він мені сказав таке: «Добре, прийдеш і скажеш мені «ні»». Щоб не отримати такої відповіді, він ретельно підготувався. Так домовився з реєстратором, що вона навіть не запитала мене, чи згодна я вийти заміж, а одразу ж запропонувала поставити свої підписи і поцілуватися. Так ми й побралися. До сьогодні я не сказала Твердиславу «Так». Але зауважу, що про свою доленосну авантюру зовсім не шкодую. Твердислав у мене мудрий чоловік.

– Напевно, саме тоді Ви нарекли себе іменем Божена…

– Це сталося ще до мого заміжжя із Твердиславом. До 2006 року я жила, як Аліса… з країни чудес. То був важкий період невдалого першого шлюбу, якому я подякувала, відпустила і пішла далі. Але вже як Божена. Через молитву і вишивання я зрозуміла, що в мені є те Боже, яке потрібно було лише проявити.

– Що б Ви порадили сім’ям, які зважуються брати участь у цьому реаліті-шоу?

– Безумовно, варто спробувати. Якби мені знову запропонували взяти участь в цьому проекті, я без вагань погодилася б. Це цікавий досвід для кожної сім’ї. Родина повинна мати цінність, а подружжя має знати, куди по житті вони ведуть своїх дітей.

– Пані Божено, чи зробили Ви якісь висновки після участі у шоу?

В мене був час для роздумів про перейнятий досвід. Я чітко зрозуміла, що те, чим у житті ми з чоловіком займаємося, приносить нам не лише заробіток, але й задоволення, ми є абсолютними володарями свого часу. Якщо нам щось забагнулося спробувати, ми це робимо. В моїй родині чоловік – голова сімейства. В Анат, чоловік не є авторитетом. Що вже й казати, у мого Твердислава навіть ім’я говорить про його вагомість і характер.

– Чи провокувала Вас знімальна група заради моделювання сюжету?

У них таке завдання – викликати живі емоції. Звісно, спроби були. Але ми з чоловіком психологи й чітко розуміли, що це, перш за все, шоу, яке треба з чогось створювати. Тому не піддавалися знімальній групі, а діяли на власний розсуд.

Пригадую, коли я приїхала до нової родини, відчувала незрозумілу напругу з боку режисерів. Вже потім з’ясувалося, що Саша з дружиною поставили умову режисерам, що якщо йому не сподобається жінка, яка приїде в його родину, він припинить брати участь у проекті і виплатить усім компенсацію, але якщо сподобається, то шоу триватиме.

Я дізналася про це на четвертий день, після того, як Саша прийняв мої зміни правил. От тоді ця напруга й зникла. А до того моменту вся знімальна група обережно й стримано ставилася до нього. Це євреї. І цим усе пояснюється.

ТАК МАМУ ЗУСТРІЧАЛИ, ЩО АЖ БАЯН ПОРВАЛИ

Згодом до нашої розмови приєднався могутній Твердислав Філатов. Камянецький козак, як на духу, розповів про свої враження від міжнародного обміну.

– Твердиславе, як Ваші юні козаки поставилися до нової мами?

– Добре. Вони у мене дуже комунікабельні. Святик, наш середущий син, наприклад, допомагав Анат варити борщ. Хоча до зйомок жодного разу не залучався до цього процесу. Але новою мамою керував не гірше шеф-кухаря! Щоправда, вони там таке наварили, що їсти те було неможливо.

– Що для єврейської мами було найважче виконати у статуті?

– Напевно, прокидатися раніше. Бо Божена, якщо говорити про будні, встає о пів на восьму, а Анат звикла зустрічати новий день о 10 ранку. Та й готувати нова дружина зовсім не вміла, але намагалася вразити нас своїми гастрономічними шедеврами – приготувала ліванський салат із єврейським підходом і гарячі бутерброди.

– Твердиславе, чи повчальним для Вас був досвід обміну жінками і як зустрічали нову дружину?

– Так, було цікаво. Та й родини наші близькі по духу. Адже чоловік Анат досліджує діанетику, саєнтологію. У них науковий підхід до світобудови. Я, як людина із трьома вищими освітами, кандидат технічних наук, також досліджую ці питання через наші звичаї та традиції. А зустрічали ми нову маму так, що аж баян порвали.

– А це вже як так?

– Почнімо з того, що ми довго чекали її приїзду. Свої ключі від квартири віддали знімальній групі ще з самого ранку, а додому змогли потрапити лише близько 19. Та ще й режисери попросили зайти в дім ефектно, щоб діти зустріли нову маму, граючи на ксилофоні. Це все одно, що з роялем вийти і зайти на 6 поверх. Я граю на гітарі, але це нікого не здивувало б. От і вирішили, аби середній син заграв на баяні. Тоді він лиш декілька місяців відвідував уроки музики, тому знав лише як грати музику «Горіла сосна, палала».

Якось знімальна група тишком-нишком винесла нам той баян. На 6 поверсі, просто у під’їзді, ми прорепетирували номер та й зайшли в хату. Святослав грав, а я співав. Оце було шоу! Але заспівали лише один куплет, бо баян порвався.

– Якою була реакція жінки?

-В неї був невеличкий шок.

– Коли дізналися, куди поїхала Ваша мама, хвилювалися за неї?

– Ну, а як же! Але ми знали, що все буде добре. Вона ж у нас козачка! Не дасть себе образити.

                                                                                                                                                                                                                                                    Ольга Олійник.

Додати коментар